Наприкінці минулого тижня здавалося, що черговий раунд торгівельної війни між Канадою та США завершиться традиційно: сторони інтенсивно торгуються, президент США Дональд Трамп відкладає введення чергових мит, а згодом оголошує про вигідну для США угоду. Проте, 22 серпня переговори були різко припинені, і адміністрація Трампа запровадила 50-відсоткові мита на канадські товари загальною вартістю близько $20 млрд, які охопили понад 500 категорій продукції. У відповідь, прем’єр-міністр Канади відкликав переговорну делегацію з Вашингтона та оголосив, що з 8 вересня Канада запровадить дзеркальні мита на американські товари.
Ескалація конфлікту: від тарифів до суверенітету
Формально, це новий етап торгівельної війни, яка триває вже два роки. Якщо раніше суперечки стосувалися ставок та винятків у рамках угоди USMCA (США-Мексика-Канада), то нинішня дискусія переросла в питання канадського суверенітету. Однією з останніх американських вимог стало обмеження здатності Оттави укладати нові торговельні домовленості з іншими державами, зокрема з Китаєм. Прем’єр-міністр Канади Марк Карні пояснив, що цей аспект став “останньою краплею”, адже Вашингтон дедалі відвертіше намагається визначати не лише умови доступу канадських товарів на американський ринок, але й торговельну, промислову та зовнішньополітичну стратегію самої Канади.
Зміна риторики та еволюція претензій
Пояснення американських тарифів постійно змінювалися: спочатку це була боротьба з нелегальною міграцією та фентанілом, потім – торговельний дефіцит, далі – претензії щодо канадського цифрового податку, молочної системи, обмежень на продаж американського алкоголю, китайських автомобілів, сертифікації літаків і навіть канадської культурної політики. Карні наголосив, що поступка за одним питанням більше не гарантує завершення конфлікту, оскільки одразу з’являється наступна вимога, що вказує на політичний, а не лише економічний характер проблеми.
“США просили занадто багато, а пропонували натомість занадто мало.” – Марк Карні, прем’єр-міністр Канади.
Наслідки першої тарифної війни та диверсифікація експорту
Наслідки першого року торгівельної війни були відчутними для канадської економіки: у другому кварталі 2025 року канадський експорт скоротився на 7,5%, що стало найбільшим падінням з часів фінансової кризи 2009 року. Особливо постраждали автомобілебудування та промислове обладнання. Однак, цей тиск стимулював канадські компанії шукати нових покупців. У 2025 році, попри скорочення експорту до США, експорт до всіх інших країн зріс на 17,2%, а сумарний товарообіг Канади з неамериканськими партнерами збільшився більш ніж на 14%. Це свідчить про очевидну тенденцію до диверсифікації, яка минулого року не змусила Канаду ще більше інтегруватися зі США, але спонукала шукати ринки поза Америкою.
Канада розвертається до Європи та Азії
Тенденція до диверсифікації знаходить своє відображення у статистиці. У першому кварталі 2026 року лише 64,1% канадського експорту товарів і послуг прямувало до США – найнижчий показник від початку обліку. Особливо активно зростає європейський напрямок: у 2025 році канадський експорт до ЄС зріс на 16,4%, а лише товарний – на 23,5%. Канада також рухається до Азії, розпочавши обережне перезавантаження економічних відносин з Китаєм та активізувавши переговори з Індією та ASEAN. Опитування Export Development Canada показує, що 65% канадських експортерів планують виходити на нові ринки, надаючи пріоритет Європі та Азійсько-Тихоокеанському регіону. Проте, 75% компаній, що експортують до США, продовжують вважати цей ринок ключовим. Це свідчить про диверсифікацію та хеджування ризиків, а не про “втечу” бізнесу з Америки.
Нові мита: не руйнівний, але нерівномірний удар
50-відсоткові мита виглядають значними, проте охоплюють лише близько 4-5% канадського експорту до США. TD Economics оцінює, що їх збереження протягом року може зменшити темпи канадського економічного зростання на 0,3-0,6 відсоткового пункту. Проте, економічний ефект буде дуже нерівномірним: для окремої компанії, яка продає 70% продукції американським клієнтам, 50-відсотковий тариф може означати фактичну втрату ринку. Опитування Canadian Federation of Independent Business показує, що під нові тарифи потрапляють товари близько 40% малих канадських експортерів до США, при цьому 75% з них готові зменшувати залежність від американського ринку. Отже, американський тиск знову стимулює диверсифікацію.
Політичний вимір конфлікту
Торгівельна війна Канади і США відбувається за два місяці до проміжних виборів до Конгресу США, що робить політичний момент для Трампа невдалим. Зниження рейтингу схвалення президента США та випередження демократів у питанні довіри до управління економікою може посилити тиск на Білий дім. Фінансові видання зазначають критику тарифної ескалації з боку політиків прикордонних штатів та американського бізнесу, які побоюються зростання цін і втрати робочих місць. Якщо канадський уряд сформує свої контрмита так, щоб втрати були максимально відчутними для окремих американських галузей і штатів, тиск на Білий дім може надходити не лише з Оттави, але й від американських компаній, губернаторів і конгресменів.
Перспективи відносин США та Канади
Хоча “розлучення” між країнами малоймовірне через глибоку інтеграцію, короткостроково тарифна війна працюватиме проти Канади як більш залежної сторони. Однак, у довгостроковій перспективі, часте використання залежності як зброї стимулює зменшення цієї залежності. Дублювання ланцюгів постачання, пошук дорожчих ринків та побудова окремої інфраструктури стають страховкою від політичного ризику. Справжній результат цієї тарифної війни буде вимірюватися тим, наскільки Канада через 5-7 років залишатиметься структурно залежною від США. Америка, очевидно, залишиться основним економічним партнером Канади, проте ця взаємозалежність вже не розглядається Оттавою як безумовна перевага, а відновити довіру буде значно складніше, ніж скасувати мита, особливо коли питання стосується суверенітету та зовнішньополітичних прав.
