Президент Зеленський звільнив Ольгу Стефанішину з посади посла України у США ще на початку серпня 2026 року, причому сама відставка відбулася на тлі уваги антикорупційних органів. Того ж місяця глава держави повідомив, що кандидатура наступника вже є, проте на дворі середина жовтня, а у Вашингтоні український представник досі не з’явився. Така затримка викликає чимало запитань усередині експертного середовища, адже йдеться про стратегічний напрямок, де будь-яка комунікаційна пастка чи запізніла реакція можуть коштувати державі дуже дорого.
Дипломатія наосліп та ризики затягування
Погодьтеся, дивна кадрова пауза для країни, якій останнім часом дедалі дорожче обходяться несподіванки зі Сполучених Штатів. Обмеження Starlink, рішення щодо американської військової допомоги та несподівані повороти переговорів США із Росією щоразу ставлять нас перед фактом. Наскільки добре ми розуміємо, що відбувається у Вашингтоні, якщо кожна зміна його позиції виявляється для Києва сюрпризом?
Посада посла України у США залишається вакантною після звільнення Ольги Стефанішиної. Наразі в Офісі президента розглядають кілька кандидатур, серед яких колишній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба та заступник голови ОП Павло Паліса.
Інколи найбільша користь від дипломата полягає саме у вчасно отриманій поганій новині. Навіть у беззмістовних розмовах важливо розуміти інтонацію. Досвідчений дипломат може відчувати, де є реальний намір діяти, а де лише ввічлива відмова, і вчасно інформувати про це Київ. З американським політикумом це особливо важливо, адже підхід нової адміністрації доведеться враховувати незалежно від особистих симпатій чи антипатій.
Вимоги до майбутнього очільника посольства
Для ефективної роботи у Вашингтоні недостатньо лише класичного знання протоколу; тут потрібна справжня дипломатична еквілібристика:
- Вміння працювати з людьми за межами традиційної дипломатичної ієрархії та знаходити неочевидні рішення.
- Розуміння особистих інтересів ключових співрозмовників у лавах як республіканців, так і демократів.
- Наявність власних неформальних контактів та бездоганної репутації, адже скандали навколо українських посадовців автоматично б’ють по позиціях усього державного апарату.
Серед можливих претендентів фахівці називають як досвідчених кадрових дипломатів, так і представників ізраїльського чи безпекового сектору, проте сам процес погоджень та внутрішніх вагань на Банковій затягнувся неприпустимо надовго. У нинішніх реаліях кожен втрачений тиждень звужує наші можливості впливати на американську політику, залишаючи країну без повноцінного голосу на ключовій міжнародній арені.
