Уряд Литви запроваджує новий порядок, що вимагатиме від громадян отримання дозволу на проходження цивільної чи військової служби за кордоном, що є суттєвою зміною в державній політиці, спрямованою на забезпечення національної безпеки та контроль за діяльністю своїх громадян поза межами країни. Ця ініціатива, схвалена у середу, має на меті створити повну картину щодо того, де саме литовські громадяни несуть службу, яку посаду обіймають, та які зобов’язання беруть на себе, що, на думку влади, є критично важливим для запобігання потенційним загрозам. Згідно з роз’ясненнями до проєкту, відповідальність за видачу дозволів буде розподілена між міністерствами, залежно від характеру служби: міністр внутрішніх справ займатиметься цивільними посадами, включаючи політичні, урядові та правоохоронні функції, а міністр оборони – військовою службою. Важливою деталлю є те, що дозвіл не вимагатиметься у випадках, коли служба не передбачає надання громадянства або принесення присяги на вірність, як, наприклад, служба у Французькому іноземному легіоні. Такий підхід покликаний уникнути надмірного бюрократичного навантаження на громадян, які обирають шлях, що не становить жодного ризику для інтересів Литви.
Особливості нововведення
Деталізація процедури отримання дозволу
- Міністр внутрішніх справ видаватиме дозволи для громадян, які мають намір служити на політичних, урядових посадах, а також у сфері правосуддя, державного управління чи на інших посадах, що вимагають іноземного громадянства або присяги на вірність.
- Міністр оборони прийматиме рішення щодо дозволів для тих, хто бажає вступити на військову службу в іншій державі, що також може вимагати громадянства або присяги на вірність.
- Якщо служба не вимагає громадянства чи присяги, як у випадку Французького іноземного легіону, дозвіл не потрібен.
Причини для відмови у наданні дозволу
- Загроза безпеці Литви.
- Суперечність інтересам національної чи зовнішньої політики.
- Непроходження особою обов’язкової військової служби.
Наслідки порушення
Закон передбачає можливість анулювання литовського громадянства не тільки за поточну службу без дозволу, але й за аналогічні дії, вчинені в минулому. Це підкреслює серйозність намірів держави щодо контролю за своїми громадянами, які перебувають на службі за кордоном.
“Для держави важливо знати, в яких інших країнах служать громадяни Литви та які посади вони обіймають. Тому для всіх громадян встановлюється обов’язок отримання дозволу. Це забезпечує досягнення цілей держави: знати, де служать її громадяни, та заздалегідь запобігати загрозам”, – йдеться у пояснювальній записці до проєкту.
На даний момент дозволи видаються урядом, і з початку поточного року вже понад 20 литовських громадян отримали дозвіл на службу у збройних силах різних європейських та інших держав. Це свідчить про те, що подібна практика вже існує, але новий порядок запроваджує більш систематизований та централізований підхід. Така державна політика Литви перегукується з тенденціями в інших країнах регіону, де також спостерігається увага до участі своїх громадян у військових конфліктах. Наприклад, у березні президент Польщі підписав законопроєкт про звільнення від відповідальності поляків, які воюють в лавах Сил оборони України, що демонструє певний рівень підтримки з боку держави. Крім того, влітку 2024 року стало відомо, що канцелярія президента Чехії ухвалила чотири прохання про помилування чеських громадян, які служили в українських збройних силах з початку повномасштабного вторгнення Росії. Ці приклади ілюструють зростаючу увагу держав до питань участі їхніх громадян у військових діях за кордоном, що може бути пов’язано як з міркуваннями безпеки, так і з гуманітарними чи патріотичними мотивами.
