Після перемоги партії “Тиса” в Угорщині, Європейський Союз нарешті розблокував кредит на суму 90 мільярдів євро для підтримки України, припинивши тривалий період політичного паралічу. Проте, здається, Брюссель обрав швидке, але не стратегічно глибоке рішення, відмовившись від більш амбітного плану використання заморожених російських активів для фінансування України. Це могло б стати визначальним моментом у відповіді Європи на російську агресію, але натомість стало прикладом обережності.
Аналіз рішення ЄС щодо фінансової допомоги Україні
Альтернативний шлях: “репараційний кредит”
Вперше про можливість використання заморожених російських активів для допомоги Україні заявила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн у вересні 2025 року під час щорічного звернення “Стан Союзу”. Ця ідея передбачала, що Росія сама сплачуватиме за завдану Україні шкоду, використовуючи свої заморожені активи як заставу для кредитів Україні. Ці кредити мали б погашатися за рахунок майбутніх репарацій після припинення російської агресії.
На жаль, ЄС вирішив піти іншим шляхом, погодивши в грудні 2025 року пакет на 90 мільярдів євро для покриття нагальних фінансових потреб України, які оцінюються приблизно в 135 мільярдів євро на 2026–2027 роки. Це рішення довгий час блокувалося через вето Угорщини, і лише 23 квітня 2026 року, після зміни політичного курсу Угорщини, вдалося подолати цю перешкоду.
- Виконавчий регламент Ради передбачає виділення 23 мільярдів євро на зміцнення оборонно-промислового потенціалу України.
- 16,7 мільярда євро призначені для загальної економічної підтримки протягом 2026 року.
- Очікується, що подібний пакет буде надано і в 2027 році.
Виклики та невизначеність
Незважаючи на виділення 90 мільярдів євро, довгострокова стабільність підтримки України залишається під питанням. Новий прем’єр-міністр Болгарії Румен Радев висловлює наміри щодо більш “прагматичного” підходу до Кремля, а популістські уряди Словаччини та Чехії продовжують ставити під сумнів сталість європейської допомоги.
Переваги “репараційного кредиту”
“Репараційний кредит” мав би низку значних переваг:
- **Фінансова потужність:** Він міг би забезпечити пакет підтримки, що більш ніж удвічі перевищує поточний кредит, покриваючи значний дефіцит військового фінансування України.
- **Юридична обґрунтованість:** Механізм зберігав би за Росією юридичне право власності на активи, уникаючи прямої конфіскації та порушення міжнародного права.
- **Сигнальний ефект:** Чітко встановлював би принцип “Росія платить за завдану шкоду” і посилював би позиції ЄС на майбутніх мирних переговорах.
- **Політична гнучкість:** Міг би бути ухвалений кваліфікованою більшістю, уникнувши одностайності, яка дозволила Угорщині заблокувати допомогу.
- **Уникнення прецеденту:** Запобіг би виникненню прецеденту вибіркового звільнення окремих держав-членів від колективних фінансових зобов’язань.
Геополітичний вимір
“Репараційний кредит” позиціонував би ЄС як глобального лідера в інноваційному фінансуванні воєн, створюючи прецедент для інших країн, зокрема США. Це також створило б відчутний тиск на Москву, безпосередньо пов’язавши фінансові наслідки з продовженням війни.
Неминучість повернення до російських активів
Вартість відбудови України перевищить 500 мільярдів євро, і ЄС, ймовірно, нестиме значну частину цих витрат. З огляду на обмежені бюджетні можливості та недостатні власні ресурси, повернення до питання використання заморожених російських суверенних активів є неминучим. Модель “репараційного кредиту” залишається прагматичною та справедливою.
Україна має всі шанси стати наріжним каменем майбутньої архітектури безпеки Європи. Забезпечення її довгострокової стабільності потребує не лише фінансової підтримки, а й стратегічного бачення – чого ЄС наразі не продемонстрував повною мірою.
Автор: Давіде Дженіні, кандидат наук з права та політики ЄС у Дублінському міському університеті, Центр ім. Жана Моне з європейських студій Києво-Могилянської академії, для “Європейської правди”.
