Призначення Сергія Тігіпка радником керівника Офісу Президента України викликало значний резонанс у суспільстві, особливо з огляду на його минулу політичну діяльність, яка включає голосування за “диктаторські закони”, критику АТО та роботу на високих посадах за часів президентства Віктора Януковича. Офіційна інформація щодо його ролі та функцій, зокрема консультування з макроекономічних питань, є мінімальною, що викликає низку запитань щодо прозорості кадрової політики в Офісі Президента. Відсутність публічно доступної інформації про радників на офіційному сайті, за аналогією з практикою часів керівництва Андрія Єрмака, підкреслює системну проблему непрозорості та відсутності чітко визначеної структури радників, що може створювати певні ризики для ефективного державного управління.
Проблема непрозорості радників в Офісі Президента
Історичний контекст та порівняння
Відсутність детальної інформації про радників Офісу Президента не є новою проблемою; подібна ситуація спостерігалася і за часів керівництва Андрія Єрмака, коли значна кількість радників, значна частина яких була “ноунеймами”, не була відома широкому загалу, і інформація про них стала відомою лише завдяки запитам громадських організацій, таких як Рух ЧЕСНО.
Згідно з попередніми розслідуваннями, підпорядкування керівнику Офісу Президента охоплювало майже вісімдесят осіб, серед яких було значно більше радників, ніж у самого Президента, що свідчить про розширення впливу Офісу на формування державної політики.
“Радники в Офісі Президента — це не технічний персонал. Це люди, які мають доступ до найвищого рівня державного управління. Вони беруть участь у формуванні позиції влади, мають доступ до чутливої інформації, можуть впливати на рішення, коментують як внутрішню, так і зовнішню політику. Водночас вони не подають електронні декларації.”
Яскравим прикладом впливу позаштатного радника, чиї слова сприймалися як офіційна позиція держави, є Олексій Арестович, що підкреслює важливість чіткого визначення повноважень та відповідальності таких осіб.
Заклик до відкритості та прозорості
Рух ЧЕСНО звернувся до Офісу Президента з вимогою опублікувати повний список радників, включаючи штатних і позаштатних, із зазначенням їхніх напрямів діяльності, дат та підстав призначення, а також забезпечити регулярне оновлення цієї інформації.
Відповідно до Закону “Про доступ до публічної інформації” та зобов’язань України як члена Партнерства “Відкритий уряд”, органи влади мають проактивно публікувати інформацію про свою структуру та повноваження, що гарантується Конституцією України.
- Суспільство має право знати про статус радників не з журналістських розслідувань, а з офіційного сайту.
- Публікація таких даних не становить загрози національній безпеці, а є базовою вимогою відкритого врядування.
- Сподівання на більш відкритий підхід з боку керівника Офісу Президента, який відрізняється від попередників, є обґрунтованим.
Заключні думки
Призначення Сергія Тігіпка, враховуючи його минуле, ставить під сумнів прозорість процесу відбору радників, особливо на тлі відсутності публічної інформації про його конкретні завдання та зустрічі в рамках нової посади. Незважаючи на те, що сам факт призначення Тігіпка може бути предметом окремої дискусії, суспільство має повне право на отримання своєчасної та повної інформації про його роль та статус. Непрозорість у цьому питанні може підривати довіру до державних інституцій і створювати підґрунтя для спекуляцій та критики.
