15 травня 2026 року стало знаковою датою, адже фраза про лаву підсудних для Володимира Путіна в Гаазі перестала бути лише метафорою, перетворившись на реальний елемент Спеціального трибуналу. Цей трибунал, розташований у Королівстві Нідерландів, вже має визначене місце розташування, хоча з міркувань безпеки його точна адреса поки не розголошується. У п’ятницю, 14 травня 2026 року, в Кишиневі відбулася урочиста подія: Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга в присутності представників усіх держав-членів Ради Європи отримав від Генерального секретаря Ради Європи Алена Берсе юридичне підтвердження про приєднання 36 держав та Європейського Союзу до угоди про створення керівного комітету Спеціального трибуналу за злочин агресії проти України. Слова міністра про те, що “моральний фундамент Європи та світу буде відновлено лише тоді, коли злочин агресії проти України буде покарано”, та про те, що “Путін, Шойгу, Герасимов, Бортніков, Золотов, Медведєв, Патрушев, Лукашенко та інші – сьогодні всі вони отримали свій квиток до Гааги”, були зустрінуті гучними оплесками.
Від моменту політичного схвалення до юридичного оформлення угоди минув лише рік, що є надзвичайно швидким темпом для міжнародного кримінального правосуддя, і за цим стоїть колосальна робота багатьох фахівців. Політичний старт трибуналу, що відбувся 9 травня 2025 року у Львові, не був випадковістю, адже це місто має глибоке історичне коріння у розвитку міжнародного кримінального права. Саме тут навчався Рафаль Лемкін, “батько” Конвенції про запобігання злочину геноциду, а також інші ключові постаті міжнародного права, такі як Герш Лаутерпахт, Ганс Крістіан Зон та Ганс Кельзен, чиї ідеї лягли в основу понять “геноцид”, “злочини проти людяності”, “злочин агресії” та створення Міжнародного суду в Гаазі. Варто зазначити, що Філіп Сендс, відомий британський правник-міжнародник, який першим запропонував створити Спеціальний трибунал ще в лютому 2022 року, також має зв’язок зі Львовом.
Ідея створення Спеціального трибуналу, яка спочатку здавалася “божевільною”, швидко набула обертів завдяки активній підтримці. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба та колишній прем’єр-міністр Великої Британії Ґордон Браун стали ключовими фігурами у цьому процесі. Браун організував серію онлайн-зустрічей з колишніми главами держав та урядів, що спонукало багатьох лідерів підтримати цю ініціативу. Результатом стала неформальна коаліція юридичних радників з країн Балтії, Польщі та Нідерландів, а також українська консультативна група, до якої увійшли експерти з Австралії, Великої Британії, Німеччини та Сполучених Штатів, які працювали над проєктами юридичних документів. Георгій Тихий згадує, що перше доручення щодо спецтрибуналу Дмитро Кулеба надав йому 4 березня 2022 року, коли вони їхали зі Львова на зустріч з держсекретарем США Ентоні Блінкеном. Навіть у перші дні вторгнення, коли деякі союзники здавалися скептичними, віра в ідею та наполегливість стали рушійною силою.
Процес створення трибуналу: виклики та прориви
Створення Спеціального трибуналу зіштовхнулося з численними перешкодами. Спочатку ідея сприймалася як “цікава історія” травмованих війною українців, які прагнуть покарати Путіна, і лише кілька країн виявили співчуття, але не віру в успіх. Однак, як зазначає Георгій Тихий, “іншого виходу, крім як лупати цю скелю, не було”.
- Початковий скептицизм: Багато хто розглядав ідею як нереалістичну.
- Активна адвокація: Дмитро Кулеба доклав значних зусиль для переконання країн у необхідності трибуналу.
- Міжнародна підтримка: Ґордон Браун мобілізував підтримку колишніх світових лідерів.
- Робота експертів: Створено консультативні групи для розробки юридичних документів.
Незважаючи на початкову невизначеність, процес поступово набирав обертів. Одним з перших значущих моментів стало приєднання до Core Group суттєвої групи країн наприкінці 2022 року, що дало надію. Однак, зі зростанням ваги ідеї, посилювався і опір. Деякі країни вбачали в трибуналі загрозу Міжнародному кримінальному суду, хоча МКС не мав повноважень розслідувати злочин агресії. Інші великі держави висловлювали сумніви щодо необхідності такого трибуналу, посилаючись на імунітети обвинувачених. Георгій Тихий згадує незліченну кількість переговорів та моменти, коли робота заходила в глухий кут, але “каменярі” не здавалися.
“І тут треба віддати належне Раді Європи та Генсеку Алену Берсе, який повірив в ідею та взяв на себе сміливість втілити трибунал на базі РЄ.”
Важливу роль відіграли також Генеральний прокурор Ірина Венедіктова, посол України в Нідерландах Андрій Костін, команда Генпрокуратури, а також Микола Точицький, постійний представник України при Раді Європи. Не менш вагомим був внесок Ірини Мудрої та її команди на пізніших етапах роботи. Історія створення трибуналу нагадує процес, показаний у фільмі “Нюрнберг”, де попри скептицизм, ідея втілювалася завдяки групі ідеалістів. Цей підхід перегукується з Лондонською декларацією 1942 року, коли союзники зобов’язалися притягнути нацистських злочинців до відповідальності, навіть до настання перелому у війні. Такі справи вимагають віри, яка, здається, є ключовим елементом.
Майбутнє правосуддя: від юридичної площини до вироків
Наразі процес перейшов з політичної у юридичну площину, ставши незворотнім. Наступними кроками стануть ратифікації, приєднання нових держав та практична робота трибуналу, що призведе до вироків. Обвинувачені будуть покарані фізично, якщо будуть доступні, або заочно, якщо ховатимуться від правосуддя. Важливо, що вироки матимуть силу в юрисдикціях усіх держав-учасниць, що охоплюють 36 країн та ЄС. Цей перелік вже включає не лише європейські країни, але й держави з Латинської Америки, як-от Коста-Рика, та Австралію, і триває робота над розширенням географії. Андрій Сибіга підкреслює, що це питання принципів.
Відновлення справедливості для України
Міністр Андрій Сибіга також наголосив на історичній важливості трибуналу для України, яка зазнала “занадто багато звірств, гноблення, окупацій, світових воєн, геноцидів, сталінських репресій, Чорнобиля та інших злочинів”. Він висловив надію, що Спеціальний трибунал “розірве це порочне коло” несправедливості, яка тривала століттями. Це може стати шансом для України домогтися реальної, всеосяжної справедливості за російські злочини, що є метою, в яку хочеться вірити і задля якої слід продовжувати працювати. Ця колонка була вперше опублікована у Facebook Георгія Тихого і перевидається за його згодою.
