Німецька меншина в Чехії залишається темою, яка викликає значні дискусії та емоції, що яскраво ілюструє нещодавній скандал навколо першого з’їзду судетських німців у місті Брно. Парламентська резолюція, яка висловлює незгоду з проведенням цього заходу, викликала жарти у Чехії щодо необхідності заборони мирних зібрань громадян ЄС. Ця гостра реакція чинної владної коаліції може негативно вплинути на відносини Чехії з Німеччиною, однак, схоже, це не зупиняє уряд, який, на думку опозиції, підігрує ультраправому електорату та відволікає увагу від власних кроків, що суперечать передвиборчим обіцянкам прем’єра Андрея Бабіша. Ця ситуація має паралелі зі Словаччиною, яка нині демонструє подібний підхід щодо угорської меншини, що також має коріння у рішеннях, ухвалених після Другої світової війни.
Відлуння війни та декрети Бенеша
Після завершення Другої світової війни в Чехословаччині відбулася насильницька депортація німецької меншини та націоналізація її земель, що було наслідком їхньої підтримки Третього Рейху. Ці рішення, ухвалені на підставі “декретів Бенеша” – 143 конституційних актів, розроблених урядом у вигнанні на чолі з президентом Едвардом Бенешем, – позбавили громадянства та майна близько 3 мільйонів судетських німців та 120 тисяч словацьких угорців. Незважаючи на понад 80 років, що минули з кінця війни, частина цих декретів залишається чинною, що унеможливлює реституцію конфіскованого майна для нащадків депортованих. Це питання стало політично значущим, зокрема, у 2013 році воно було використане Мілошем Земаном для перемоги на президентських виборах, коли він звинуватив свого опонента Карла фон Шварценберга у намірах повернути майно судетським німцям, хоча це було неправдою.
“Деякі ексцеси, скоєні щодо судетських німців після 1945 року, справді не були похвальними. Але їх можна було зрозуміти”, – стверджує депутат чеського парламенту Їндржих Райхл.
Організація “Судетсько-німецька асоціація емігрантів”, що представляє інтереси нащадків депортованих, планувала провести свій перший конгрес у Брно, проте це викликало обурення, особливо з боку ультраправих. Важливо зазначити, що асоціація не вимагає скасування декретів Бенеша чи повернення майна, а зосереджується на збереженні культурної спадщини.
Політичні маневри та відволікання уваги
Лідер опозиційної Піратської партії Зденек Гржиб назвав резолюцію парламенту “димовою завісою”, зазначивши, що опозиція проігнорувала відповідне засідання. Деякі представники опозиції, зокрема Матей Онджей Гавел та Франтішек Таліж, заявили про намір відвідати конгрес для сприяння примиренню. Натомість коаліція заявила про неучасть урядовців та навіть висловила погрози учасникам форуму, зокрема міністр закордонних справ Чехії Петр Мацінка висловив сумніви, що німецькі політики насолодяться своїм перебуванням у Брно.
Ультраправа партія “Свобода та пряма демократія” (SPD) Томіо Окамури виступила проти проведення заходу, заявивши, що “вони можуть проводити свої зустрічі в Баварії”. Цікаво, що депутати SPD в Європарламенті об’єдналися з представниками “Альтернативи для Німеччини” (AfD), яка є єдиною німецькою партією, що вимагає від Чехії скасувати дію декретів Бенеша. Саме депутати SPD стали ініціаторами резолюції, яку підтримали інші коаліційні партії, зокрема ANO Андрея Бабіша. Незважаючи на потенційні проблеми у відносинах з Німеччиною, не всі політики з ANO підтримали резолюцію, як-от міністр освіти Роберт Плага.
Згідно з аналізом, нинішній скандал може бути спробою відвернути увагу від кроків уряду Бабіша, зокрема від перегляду обсягів витрат на оборону, що може призвести до скорочення соціальних видатків, на обіцянках збільшення яких прем’єр виграв вибори.
Словацький прецедент та російський слід
Словаччина також переживає подібні події, пов’язані з угорською меншиною та декретами Бенеша. Після перемоги Петера Мадяра в Угорщині, він поставив умову співпраці з прем’єром Словаччини Робертом Фіцо – скасування закону, що передбачає ув’язнення за критику декретів Бенеша, та гарантії щодо ненасильницької конфіскації землі у словацьких угорців. У Словаччині було запроваджено кримінальну відповідальність за критику декретів Бенеша, яка передбачає покарання до шести місяців ув’язнення.
“Роберт Фіцо вже заявив, що не збирається виконувати вимоги Будапешта, назвавши декрети Бенеша “недоторканою та невіддільною частиною правової системи Словаччини”.
Цей конфлікт, ймовірно, вигідний Роберту Фіцо для мобілізації антиугорських настроїв серед словаків перед парламентськими виборами 2027 року.
Словацький приклад показує, куди може завести шлях, обраний урядом Чехії. Аналітики припускають, що скандал навколо конгресу судетських німців може посилити позиції ультраправої партії SPD Томіо Окамури, яка є однією з найбільш проросійських сил у Чехії. Політики, що найактивніше критикують конгрес, також відомі поширенням російської пропаганди, зокрема Їндржих Райхл. Існують припущення про можливу участь РФ у конфлікті навколо конгресу у Брно, оскільки посилення європейських ультраправих та погіршення відносин між країнами ЄС відповідають інтересам Кремля.
