Рішення президента України Володимира Зеленського про встановлення погруддя гетьмана Івана Мазепи в Києво-Печерській лаврі знаменує собою важливий етап у переосмисленні української історії та визнанні постатей, які протягом століть зазнавали несправедливих оцінок та спотворень з боку російської пропаганди. Це рішення, оголошене під час виступу з нагоди Дня Конституції, є не просто символічним жестом, а й актом виправлення історичної несправедливості, спрямованим на повернення українцям власного наративу про минуле. Зеленський підкреслив, що ім’я Мазепи століттями очорнювалося Росією, яка намагалася представити його як зрадника, але ця брехня, за словами президента, нарешті програла. Віднині ж гетьман вшановується як видатний державний і військовий діяч, меценат та глава козацької держави, чия опіка сприяла розквіту Києво-Печерської лаври, надавши їй унікального українського барокового вигляду.
Ініціатива щодо погруддя в Лаврі отримує додатковий контекст у світлі попередніх спроб увічнити пам’ять Івана Мазепи. Варто згадати, що у травні 2016 року п’ятий президент Петро Порошенко відкрив пам’ятник гетьману в Полтаві, назвавши цю подію “загальнонаціонального значення”. Це свідчить про тривалу тенденцію в українському суспільстві до реабілітації та вшанування історичних постатей, які відіграли ключову роль у становленні української державності. Цікаво, що президент Зеленський також висловив думку про необхідність повноцінного пам’ятника Мазепі в столиці, запропонувавши як ідеальне місце бульвар Шевченка, де раніше стояв пам’ятник Леніну. Ця пропозиція перегукується з ранішими планами міської влади Києва, зокрема заявою мера Віталія Кличка щодо встановлення фонтану на місці колишнього ленінського монумента навпроти Бессарабського ринку. Таким чином, встановлення погруддя в Лаврі та потенційне спорудження повноцінного пам’ятника в центрі столиці стають частиною ширшого процесу декомунізації та українізації публічного простору, а також утвердження національної ідентичності через переосмислення минулого.
Історичний контекст постаті Івана Мазепи
Іван Мазепа, гетьман Війська Запорозького, є однією з найскладніших і найсуперечливіших постатей в українській історії. Його постать стала об’єктом запеклих історичних дискусій, значною мірою під впливом російської історіографії, яка десятиліттями зображувала його виключно як зрадника, що порушив вірність московському цареві Петру І. Однак, сучасні українські історики все частіше наголошують на його ролі як державного діяча, який прагнув до реальної української незалежності та провадив активну культурну і церковну політику. Мазепа відомий як великий меценат, який щедро фінансував будівництво численних церков у стилі українського бароко, а також підтримував розвиток освіти та науки. Його спроба вийти з-під впливу Москви шляхом укладення союзу зі Швецією під час Північної війни, хоч і зазнала поразки, трактується багатьма як жертовна боротьба за суверенітет України. Рішення про вшанування його пам’яті саме в Києво-Печерській лаврі, яка за його гетьманства справді переживала період розквіту, має особливе символічне значення, підкреслюючи його тісний зв’язок з духовним та культурним серцем України.
Символічне значення встановлення погруддя
Встановлення погруддя Івана Мазепи в Києво-Печерській лаврі є актом, що має глибоке символічне значення для сучасної України. Це рішення демонструє прагнення держави до утвердження власної історичної пам’яті, вільної від нав’язаних наративів, зокрема російських. Для багатьох українців Мазепа є символом боротьби за незалежність та національну ідентичність. Його постать, яка тривалий час була об’єктом демонізації, тепер повертається до української історії як видатний діяч, чий внесок у розвиток української культури та державності заслуговує на визнання. Розміщення погруддя саме в Лаврі, одному з найдавніших та найважливіших духовних центрів України, підкреслює нерозривний зв’язок між історією, культурою та духоховністю українського народу. Крім того, цей крок може розглядатися як частина ширшого процесу деколонізації українського культурного простору, який передбачає перегляд та усунення символів, пов’язаних з імперським та радянським минулим, натомість утверджуючи національні цінності та героїв. Таким чином, погруддя Мазепи стає не лише даниною пам’яті минулому, але й важливим елементом формування майбутнього, де українська історія буде представлена неупереджено та повноцінно.
Подальші перспективи вшанування пам’яті гетьмана
Рішення про встановлення погруддя Івана Мазепи в Києво-Печерській лаврі відкриває нові перспективи для подальшого вшанування пам’яті гетьмана в Україні. Президент Зеленський висловив упевненість у тому, що постать Мазепи заслуговує на повноцінний пам’ятник у столиці, і запропонував для цього місце на бульварі Шевченка, де раніше стояв пам’ятник Леніну. Ця ініціатива, якщо буде реалізована, матиме значний резонанс, оскільки вона символічно демонструє остаточне подолання комуністичного минулого та утвердження української національної ідентичності. Можна очікувати, що після цих кроків будуть активізовані дискусії щодо інших пам’ятних знаків, вулиць та закладів, названих на честь Мазепи, а також щодо поглибленого вивчення його діяльності в освітніх закладах. Крім того, важливою є підтримка наукових досліджень, спрямованих на об’єктивне висвітлення ролі Мазепи в українській історії, щоб сформувати комплексне розуміння його спадщини. Таким чином, процес вшанування пам’яті Івана Мазепи, розпочатий цим рішенням, може стати потужним імпульсом для подальшого формування національної свідомості та зміцнення української державності.
