Колишній радник міністра оборони Михайла Федорова, Сергій Стерненко, висловив серйозні звинувачення на адресу заступників головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського, стверджуючи про систематичне блокування та саботаж реформ у війську. За його словами, це перешкоджає прямій взаємодії з військовими на місцях та ігнорує ініціативи, спрямовані на легалізацію підрозділів безпілотних систем. Ці заяви були зроблені під час його трансляції на YouTube, де він детально описав свій досвід роботи над підвищенням боєздатності підрозділів Сил оборони.
Аналіз висловлювань Сергія Стерненка
Сергій Стерненко, який працював над проєктом підвищення боєздатності підрозділів Сил оборони, детально описав свою роботу, яка включала комплектування підрозділів, забезпечення їх необхідним майном, відмову від ручного управління та призначення компетентних командирів. Він зазначив, що за дорученням міністра здійснював робочі поїздки до військових частин, але представники Генерального штабу нібито наказували не допускати його до бригад. “Я ще тоді під’їжджав до бригади, тобто я був в дорозі. І мені телефонують з бригади і кажуть: вибачте, ми з вами не зможемо сьогодні попрацювати, бо нам сказали, вас не можна пускати. Оце ось така була робота останнім часом”, – цитує його слова джерело.
Проблема легалізації майстерень безпілотників
Окрему увагу Стерненко приділив проблемі бюрократичного блокування ініціатив з боку військового керівництва, зокрема, спробі легалізувати роботу майстерень безпілотників безпосередньо при бригадах. Він пояснив, що наразі військовослужбовці, які займаються модернізацією та ремонтом дронів, а також споряджанням вибухівки, де-факто виконують інженерну роботу, але за документами числяться мінометниками або стрільцями. Команда аналітиків Міністерства оборони розробила штатний розпис для таких майстерень, однак, за словами Стерненка, після передачі документа на затвердження до Генерального штабу “там цей документ десь зник, розчинився”.
Коли Стерненко звернувся безпосередньо до заступника головнокомандувача ЗСУ з проханням вирішити цю проблему, генерал спочатку пообіцяв розібратися, але згодом почав ігнорувати комунікацію. “Я йому нагадую, кажу: пане генерале, дайте, будь ласка, реквізити, ми ж маємо це питання реалізувати. Він каже: да-да, звісно. І пропадає. Потім я йому пишу, він не відповідає на повідомлення, потім я йому телефоную, він не відповідає на дзвінки. Це саботаж – я можу назвати це тільки так”, – заявив Стерненко.
Самоцензура та марність непублічної роботи
Радник міністра зазначив, що тривалий час він займався самоцензурою та намагався вирішувати проблеми непублічно, щоб не нашкодити роботі Міноборони та Федорова. Проте системний опір з боку Генерального штабу зробив подальшу непублічну роботу марною. Стерненко підкреслив, що зусилля міністра Михайла Федорова та всієї команди розбиваються об небажання військового керівництва йти назустріч. “От я багато в чому наступаю собі на горло, стримую себе. Це виправдано, якщо робиться задля того, щоб здійснити реальні зміни. Якщо я не буду публічно говорити про проблему… а намагатимусь вирішити її непублічно (а я завжди намагався так робити і висловлювався публічно лише тоді, коли питання вже не вирішувалося інакше), то окей – я десь пожертвую своєю репутацією. Окей, я пожертвую тим, що люди почнуть запитувати: “А чому ж ти не прокоментував ту чи іншу тему?”. Але я принаймні зроблю свою роботу, і зроблю її добре. Але ніфіга. Тобто я і самоцензурою займався, щоб не нашкодити роботі міністерства, але й працювати вже просто не давали. Тож я почав запитувати себе: для чого тоді все це і що я там роблю? Михайло робить величезну роботу, вся команда робить величезну роботу. Але неможливо впроваджувати реальні реформи, якщо їх саботують і блокують.”
Контекст політичних подій
Ці заяви пролунали на тлі політичних подій, пов’язаних з Міністерством оборони та урядом України. Зокрема, 16 липня у Києві відбулися акції на підтримку Михайла Федорова, який на той момент був в.о. міністра оборони. Раніше, 14 липня, Верховна Рада підтримала відставку Юлії Свириденко з посади прем’єр-міністра, що призвело до відставки всього уряду. За даними ЗМІ, президент Володимир Зеленський не планував висувати кандидатуру Михайла Федорова на посаду міністра оборони, розглядаючи на цю посаду Ігоря Клименка. Сам Федоров 15 липня підбив підсумки своєї роботи на посаді міністра оборони, запевнивши, що продовжує свою місію, спрямовану на перемогу ворога асиметрією, швидкістю інновацій та силою організації.
