Наприкінці 2025 року, коли політичні ставки були особливо високими, колишній голова Офісу президента Андрій Єрмак та чинний голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія висловили спільну позицію проти призначення Михайла Федорова на посаду голови Офісу президента. Це стало одним із небагатьох випадків, коли інтереси двох впливових політичних гравців, які зазвичай змагаються за вплив на президента, збіглися, демонструючи складну динаміку внутрішньополітичних процесів.
Роль Михайла Федорова у протистоянні корупції
У липні 2026 року, на тлі невдалих спроб команди президента вплинути на Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП), Михайло Федоров відіграв ключову роль у забезпеченні конструктивного діалогу з антикорупційними органами. За свідченнями очевидців, він не лише координував кроки влади з врегулювання ситуації, але й активно протистояв тиску з боку тодішнього голови Офісу президента Андрія Єрмака, який наполягав на більш жорсткій позиції.
“Михайло Федоров, за свідченнями свідків тих подій, не просто погоджував кроки влади по “відмотуванню” ситуації назад, а й протистояв тодішньому всесильному голові Офісу президента Андрію Єрмаку, який вважав, що потрібно навпаки дотискати.”
В результаті цих подій, НАБУ та САП, повернувши собі повноваження, вручили Єрмаку підозру у легалізації майна, здобутого злочинним шляхом. Цей епізод підкреслив зростаючу роль антикорупційних органів у боротьбі з вищою корупцією.
Політичні інтриги навколо Офісу президента
Після серії підозр, висунутих найближчому оточенню президента, що призвело до обшуків у самого Єрмака та його подальшої відставки наприкінці минулого року, виникло питання щодо його наступника. Президент, діючи у своїй характерній манері, провів публічний “кастинг”, опублікувавши фотографії зустрічей з різними політичними діячами, серед яких був і Михайло Федоров.
Кілька джерел, наближених до Офісу президента, стверджують, що Федоров навіть представив концепцію реорганізації ОП, перетворивши його з центру необмеженої влади на осередок реформ. Однак, замість призначення на цю посаду, він був переведений до Міністерства оборони.
Аргументи проти призначення Федорова
Важливо зазначити, що, за словами співрозмовників “Української правди” у політичних колах, Федорова “не пускали” до Офісу президента одразу два впливові політики – Андрій Єрмак та Давид Арахамія.
- Давид Арахамія, керуючись політичною доцільністю, не бажав посилювати вплив особи, яка вже мала значну довіру президента та вважалася недостатньо здатною до компромісів. Один з впливових політичних діячів цитував Арахамію: “Він стане надто великим”.
- Андрій Єрмак, за висновками з фрагменту листування з Веронікою Феншуй, міг мати на увазі рейтинг Федорова та майбутні вибори. У листуванні він висловлює занепокоєння, що Федоров може використати посаду голови ОП для піару, підвищення свого рейтингу та в подальшому “підсидіти” чинного президента. Єрмак пропонував використати цю інформацію, щоб викликати у президента “ефект шоку або холодного душу”, натякаючи на можливу підготовку заміни.
Це листування свідчить про складні внутрішні процеси та боротьбу за вплив в оточенні президента, де навіть потенційні союзники можуть мати приховані мотиви.
Поточна ситуація та перспективи
Пошук інформації про актуальний статус Михайла Федорова та його роль в уряді, а також про поточні кадрові перестановки в Офісі президента, потребує додаткових досліджень. Хоча інформація про події кінця 2025 – початку 2026 року є показовою, актуальний стан справ може відрізнятися.
