Політичний ландшафт Грузії стрімко наближається до критичної межі, за якою демократичний транзит країни ризикує остаточно перетворитися на авторитаризм відверто білоруського чи російського зразка. Керівна партія “Грузинська мрія” за допомогою контрольованих інституцій прагне реалізувати безпрецедентний сценарій повного зачищення політичного поля через юридичне знищення всіх ключових прозахідних опозиційних сил.
Еволюція політичного тиску та масштаби заборони
Згідно з останніми ініціативами, влада має намір не просто обмежити діяльність політичних оппонентів, а повністю анулювати їхню реєстрацію на підставі звинувачень у спробі державного перевороту та саботажі. Початкові позови, спрямовані проти “Єдиного національного руху”, “Коаліції за зміни” та “Сильної Грузії”, згодом поповнилися новими фігурантами, включно з партією колишнього прем’єра Георгія Гахарії.
- Подання перших позовів до Конституційного суду восени 2025 року.
- Розширення списку опозиційних структур у квітні 2026 року за рахунок партії “Федералісти”.
- Додавання до санкційного списку політичної сили Георгія Гахарії восени 2026 року.
Ці політичні об’єднання на останніх виборах здобули майже сорок відсотків голосів виборців, що свідчить про представництво інтересів величезної частини грузинського суспільства. Водночас міністерство юстиції блокує реєстрацію нових альтернативних рухів, яскравим прикладом чого є відмова новій партії Віктора Кіпіані.
Кадрова криза в системі правосуддя та загроза санкцій
Особливого драматизму ситуації додає внутрішній спротив усередині самого Конституційного суду, адже служителі Феміди почали відмовлятися від участі в цьому політично вмотивованому процесі через побоювання персональних західних обмежень. Резолюція Європарламенту чітко окреслила наслідки реалізації подібних сценаріїв для офіційного Тбілісі.
Європейський парламент неодноразово наголошував на неприпустимості згортання демократичних свобод у Грузії та попереджав про персональні санкції проти посадовців, які руйнують євроінтеграційний курс країни.
Подібні демарші суддів демонструють тріщини в монолітності державного апарату, хоча керівна партія продовжує наполягати на завершенні судової процедури до початку наступного року, ігноруючи як внутрішній спротив, так і застереження міжнародних партнерів.
