Звільнення Руслана Кравченка з посади генерального прокурора, яке відбулося менш ніж через рік після його призначення, стало результатом корупційних скандалів в Офісі генпрокурора та операції НАБУ і САП “Карфаген”. Хоча чутки про його можливу відставку з’явилися ще в грудні 2025 року, тоді Кравченко їх заперечив. Його робота протягом каденції неодноразово зазнавала критики через невідповідність пріоритетів викликам воєнного часу, зупинення євроінтеграційних реформ та запровадження “ручного управління”.
Операція “Карфаген” як індикатор глибших проблем
Інституційна залежність від керівника
Операція “Карфаген”, проведена Національним антикорупційним бюро (НАБУ) та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП), виявила глибоку інституційну проблему: прокуратура як інституція стала надмірно залежною від особистості генерального прокурора.
Це означає, що кадрові рішення та загальний напрямок роботи відомства дедалі більше визначаються волею керівника, а не професіоналізмом чи незалежними механізмами. Система, в якій кадрові призначення ґрунтуються на особистій лояльності, а не на професійних якостях, виявляється надзвичайно дорогою для держави.
Відкат реформ та “ручне управління”
Скасування конкурсних процедур
Під час каденції Кравченка були скасовані ключові реформи, спрямовані на підвищення прозорості та професіоналізму в прокуратурі. Зокрема, 24 червня 2025 року він скасував пілотний проєкт з добору керівників прокуратур, який передбачав поступовий перехід до призначень на основі конкурсу. Це рішення фактично повернуло практику кулуарного пошуку кандидатів, замість прозорого відбору з чіткими критеріями професійності та доброчесності.
“Фейкові” інвалідності та безкарність
Ще одним показовим епізодом стала справа “фейкових” прокурорських інвалідностей. Попри обіцянки розібратися зі скандалом, Кравченко переклав відповідальність на Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів (КДКП), що призвело до безкарності прокурорів та очевидної неефективності системи. Більшість дисциплінарних справ було закрито, а прокурори продовжили отримувати виплати, деякі навіть повертали собі статуси інвалідності через суд.
Розширення повноважень Генпрокурора
Закон № 4555-IX, ухвалений у липні 2025 року, скасував процесуальну незалежність НАБУ і САП, а також мав руйнівні наслідки для прокуратури. На час воєнного стану було скасовано конкурси на посади в Офісі генпрокурора та обласних прокуратурах, що дозволило призначати на керівні посади будь-кого з юридичною освітою. Крім того, були розширені процесуальні повноваження генпрокурора, що значно посилило його вплив на всіх прокурорів і дозволило втручатися в справи інших правоохоронних органів, таких як Бюро економічної безпеки та Нацполіція.
Наслідки для майбутнього
Кадрова система Кравченка залишається
Після звільнення Руслана Кравченка постає питання не лише про його наступника, але й про те, що робити з понівеченою системою, яку він залишає.
Система, сформована за часів Кравченка, де значна кількість керівних посад зайнята особами, призначеними без конкурсних процедур, потребує негайних змін. Важливо не лише повернути старі правила, але й переглянути кадрові рішення, ухвалені за останній рік.
Пошук нового Генпрокурора та деполітизація
Вибір нового генерального прокурора є надзвичайно важливим завданням, особливо враховуючи тривалий перехідний період після відставки попереднього очільника. Процедура призначення має бути прозорою, заснованою на професійних якостях та відповідати вимогам ЄС щодо деполітизації. Залучення Етичної ради, яка вже оцінює кандидатів до Вищої ради правосуддя, може стати важливим кроком до зменшення політичного впливу на цей процес.
Реформа прокуратури як шлях до стійкості
Для забезпечення ефективності та стійкості системи правосуддя критично важливо зосередитися на глибинних інституційних реформах. Це включає скасування шкідливих положень закону № 4555-IX, повернення прозорих конкурсних процедур, формування прокурорського корпусу на засадах професійності та доброчесності, а також розвиток дієвого прокурорського самоврядування. Залучення міжнародних експертів та професійної спільноти до оцінки кандидатів допоможе гарантувати, що майбутній генеральний прокурор буде компетентним, доброчесним та матиме довіру суспільства.
