Позбавлення Володимира Зеленського польського ордена Білого Орла та “орденопад” серед інших українських політиків, що став продовженням скандалу, викликав неабиякий резонанс. Навіть у парламентській фракції чеської партії “Свобода та пряма демократія” (SPD) представник Їндржих Райхл запропонував президенту Петру Павелу позбавити українського лідера ордена Білого Лева. Хоча реалізація такої ініціативи видається малоймовірною, ця “війна орденів” привернула увагу до історії нагороджень.
Історичний контекст нагороджень
Несподівані кавалери ордена Білого Орла
Серед тих, хто отримав польський орден Білого Орла, виявилися доволі несподівані постаті, такі як російська імператриця Катерина II, союзники Гітлера – угорець Міклош Горті та італієць Беніто Муссоліні (який також був нагороджений орденом Білого Лева), а також пропутінський канцлер Німеччини Герхард Шредер.
“За посадою” нагороджені лідери
Якщо розглянути список лідерів країн, які отримували польський і чеський ордени “за посадою”, можна знайти не менш цікаві імена. Одним з таких є імператор Ефіопії Хайле Селассіє I, чий парадний мундир був прикрашений не лише польським орденом Білого Орла та чеським орденом Білого Лева, а й десятками інших нагород, включаючи орден Почесного легіону, орден Підв’язки, Золотий ланцюг ордену Пія IX та китайський орден Добродійної Хмари.
90 років тому, в червні 1936 року, Хайле Селассіє виголосив у Лізі Націй промову, яка увійшла до підручників з дипломатії. Він намагався переконати світ, що напад Італії на Ефіопію – це не локальний конфлікт, а замах на систему колективної безпеки, застерігаючи: “Сьогодні це ми. Завтра це будете ви”.
Ця промова стала прологом до Другої світової війни.
Імператор Хайле Селассіє I: шлях до влади та правління
Становлення правителя
Хайле Селассіє I, справжнє ім’я Тефері Меконнін, народився десятою дитиною в родині губернатора. Його шлях до влади був довгим і тернистим:
- Отримав ім’я Хайле Селассіє, що означає “Сила Святої Трійці”.
- Вважав себе нащадком царя Соломона та цариці Савської.
- Не мав системної освіти, його вчителем був французький єзуїт.
- Розпочав кар’єру як дрібний чиновник у 13 років, а в 14 став губернатором провінції.
- У 24 роки став спадкоємцем престолу.
- До 38 років перебував на посаді регента, перш ніж коронуватися як “Його Імператорська Величність Хайле Селассіє I, Лев з коліна Юди, Цар Царів Ефіопії, обранець Божий”.
Коронація та перші враження
Коронація Хайле Селассіє I у листопаді 1930 року в Аддіс-Абебі справила сильне враження на англійського письменника Івліна Во, який описав церемонію у своїй книзі “Далекий народ”. Во відзначив особливості місцевої культури та побуту, зокрема пересування на мулах, озброєних слуг та будівництво частоколів для приховування бідноти.
Оркестр “Сорок дітей”
Цікавою історією, пов’язаною з коронацією, є створення імператорського духового оркестру Ефіопії. У 1924 році майбутній імператор, перебуваючи в Єрусалимі, був вражений виступом дітей-сиріт, які постраждали від геноциду вірмен. Він виявив бажання усиновити їх та забрати до Ефіопії. Так 40 вірменських дітей під керівництвом Геворга Налбандяна стали оркестром, який виконав перший державний гімн Ефіопії під час коронації Хайле Селассіє I.
Імператор-реформатор
Хайле Селассіє I розумів необхідність реформ, але діяв обережно, прагнучи зберегти баланс між новими ідеями та традиціями.
- З 1918 року запроваджувалися закони про заборону работоргівлі, хоча процес був повільним.
- Скасовано метод виявлення злочинців “лебащай”, коли діти вказували на винних під дією зілля.
- Замість четвертування введено розстріл як більш гуманний вид страти.
- Впроваджено електрику, перші друкарні, газету, банк.
- З’явився перший літак та автомобіль у 1920-х роках.
- Прийнято першу Конституцію, що закріплювала право на спадкування престолу.
Імператор-воїн
У 1935 році Ефіопія зіткнулася з вторгненням фашистської Італії, що прагнула реваншу за поразку у першій італо-абіссінській війні.
Промова в Лізі Націй
У червні 1936 року Хайле Селассіє I звернувся до Ліги Націй з промовою, в якій засудив застосування хімічної зброї та нерішучість міжнародної спільноти. Він наголосив на нерівності боротьби між багатою Італією та невеликим народом Ефіопії, який покладався лише на справедливість та обіцянки Ліги Націй.
“Я запитую п’ятдесят дві країни, які дали ефіопському народу обіцянку допомогти йому в опорі агресору: що ви готові зробити для Ефіопії? А великі держави, які пообіцяли гарантувати колективну безпеку малим державам, над якими нависає загроза, що одного дня вони можуть зазнати долі Ефіопії, – я запитую: які заходи ви маєте намір вжити?”
Заклик до світу
Імператор звертався до світу через кореспондента New York Times, закликаючи зупинити агресора. Він попереджав, що відмова допомогти Ефіопії означатиме кінець Заходу.
Наслідки війни
Економічні санкції, запроваджені проти Італії, не включали нафту, вугілля та метал, і Суецька протока залишалася відкритою для італійського флоту, що дало змогу Муссоліні досягти своїх цілей. Після п’ятирічної окупації, в травні 1941 року, британські війська разом з ефіопськими партизанами вигнали італійців.
Уроки історії
Ця подія стала уроком для світу, показавши, що перемоги у війнах можуть стати пасткою, а справедливість – мінливою. Маршал Бадольо та маршал Граціані, винні у воєнних злочинах, уникнули покарання завдяки втручанню Вінстона Черчилля та амністії.
Імператор-корупціонер і тиран
Після тріумфального повернення до Ефіопії у 1941 році, Хайле Селассіє I стикнувся з викликами повоєнного відновлення. Він обрав шлях балансування між колабораціоністами та учасниками руху опору, зберігаючи владу в своїх руках.
Двір імператора
Ришард Капусцінський у своїй книзі “Імператор” описує двір як арену боротьби фракцій, де імператор майстерно керував, підтримуючи рівновагу. Його правління характеризувалося:
- Щоденними доповідями від розвідки та міністрів.
- Усними доносами, оскільки імператор не любив письмових документів.
- “Годиною призначень”, де вирішувалися всі кадрові питання.
- Видачею грошових позик, де імператор особисто контролював усі витрати.
- Міністерською годиною, під час якої міністри критикували один одного.
- Виконанням функцій верховного судді, виносячи остаточні вироки.
Зв’язок з растафаріанством
Хайле Селассіє I став об’єктом поклоніння послідовників растафаріанства, які вважали його месією. Боб Марлі, відомий растафаріанець, присвятив йому кілька своїх пісень.
Міжнародна діяльність та критика
Імператор активно займався міжнародною діяльністю, створюючи образ освіченого монарха та збираючи пожертви. Однак, незважаючи на його внесок у створення Організації африканської єдності, він не отримав Нобелівську премію миру, яка була присуджена Мартіну Лютеру Кінгу. Критики зазначають, що нагородження правителя, який фактично анексував Еритрею, було б недоречним.
Осінь імператора
У 1970-х роках Ефіопія переживала занепад, спричинений страйками, невдоволенням військових та голодом, що забрав життя до 200 тисяч людей. Документальний фільм BBC “Невідомий голод” викрив спроби влади використати голод як зброю.
Повалення та арешт
Військові-марксисти взяли владу в країні, арештувавши оточення Хайле Селассіє I. 12 вересня 1974 року імператора було змушено зректися влади та відвезено до місця ув’язнення.
Смерть та спадщина
Останні місяці життя 83-річний Хайле Селассіє I провів в оточенні солдатів, не усвідомлюючи свого становища. 28 серпня 1975 року було офіційно оголошено про його смерть від серцевої недостатності. За однією з версій, його задушили подушкою.
Історія останнього імператора Ефіопії закінчилася “червоним терором” марксистської диктатури, що призвів до загибелі пів мільйона людей.
