Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц виступив на захист своєї ідеї щодо “асоційованого членства” України в Європейському Союзі, стверджуючи, що такий статус не потребує жодних змін до основоположних договорів ЄС і вже мав прецеденти в історії. Цю позицію він висловив на пресконференції після саміту лідерів ЄС у Брюсселі, що підкреслює складність та багатогранність процесу європейської інтеграції для країн, що прагнуть членства, особливо в умовах конфлікту. Мерц наполягає, що запровадження “асоційованого членства” для України можливе без внесення змін до Договору про ЄС, що є надзвичайно важливим, враховуючи, що будь-які зміни до установчих документів Європейського Союзу потребують ратифікації усіма 27 державами-членами, що є процесом, який може тривати роками.
Аналіз пропозиції Мерца: історичний контекст та практичні наслідки
Прецеденти “асоційованого членства”
Канцлер Мерц навів історичний приклад, який, на його думку, підтверджує можливість створення “асоційованого членства” без формальної зміни договорів. Він послався на події 1990 року, коли, у зв’язку з об’єднанням Німеччини, нова територія була приєднана до Європейського Союзу. “Оскільки на той час ми ще не були представлені в інституціях, ми запровадили статус спостерігача в Європейському парламенті для НДР, яка тоді ще існувала, а згодом – для східнонімецьких федеральних земель. Тоді до Європейського парламенту увійшли 18 спостерігачів зі Східної Німеччини без права голосу. Це відбулося без внесення змін до договору. І тому, те, що я зараз запропонував, також можливе без внесення змін до договору”, – заявив німецький канцлер. Цей приклад ілюструє гнучкість, яку може демонструвати ЄС у специфічних історичних обставинах, але водночас викликає питання щодо його прямої застосовності до ситуації з Україною, яка є суверенною державою, а не територією, що приєднується.
Україна в умовах війни та майбутнє членство
Фрідріх Мерц підкреслив, що “на цей момент у Європі ми не зможемо домогтися змін до договору”, і саме тому він запропонував ідею, яка не потребує таких змін. Він також висловив думку, що “така країна, як Україна, що перебуває у стані війни, не може стати членом Європейського Союзу”, але могла б стати “асоційованим членом”. На його переконання, лише після завершення війни Україна зможе претендувати на повноправне членство в ЄС. Ця позиція відображає прагматичний підхід, спрямований на надання Україні певного статусу співпраці та інтеграції, незважаючи на поточні виклики, пов’язані з російською агресією.
Відмінності між Україною та Західними Балканами
Німецький канцлер також провів чітке розмежування між ситуацією України та країнами Західних Балкан, зазначивши, що щодо останніх ситуація є іншою, і Чорногорія, наприклад, вже фактично готова до членства у ЄС. Це свідчить про те, що процес розширення ЄС є диференційованим і враховує специфічні умови кожної країни-кандидата.
“Ідея Мерца щодо “асоційованого членства” України викликає дискусії, оскільки Україна прагне повноцінного членства в ЄС, а не проміжного статусу, який може бути сприйнятий як спроба відкласти вирішення ключового питання інтеграції. Водночас, така пропозиція може бути сприйнята як спроба надати Україні відчутну європейську перспективу та поглибити співпрацю в умовах триваючої війни.”
Подальші кроки та сприйняття ідеї
“Європейська правда” вже публікувала пояснення, як саме може бути модифікована ідея Мерца, щоб зняти застереження, які лунають в Україні. Це вказує на те, що пропозиція канцлера Німеччини перебуває на стадії обговорення та пошуку компромісних рішень. Важливо також враховувати, хто ще з європейських політиків висловлюється на підтримку подібних ініціатив, як, наприклад, у статті “Від Литви до Німеччини: хто ще пропонує Україні новий шлях до ЄС та що за цим стоїть”.
Таким чином, пропозиція Фрідріха Мерца щодо “асоційованого членства” України є складним політичним сигналом, який потребує ретельного аналізу та розуміння як з боку українського суспільства, так і з боку європейських інституцій, адже він пропонує альтернативний шлях до більш глибокої інтеграції, не вимагаючи негайних змін до основоположних договорів ЄС.
