Спікер парламенту Вірменії Ален Симонян на початку травня заявив, що Росія прагне досягти політичної операції із захоплення влади у Вірменії, на відміну від військових методів, які вона застосовує в Україні. Ця заява прозвучала на тлі парламентських виборів, призначених на 7 червня, на яких, за словами Симоняна, Росія планує отримати контроль над вірменськими державними інститутами. Вірменська влада наголошує, що усвідомлює ці наміри і не дозволить перетворити країну на “губернію” чи керувати нею, як Білоруссю.
Політичні маневри та реакція Москви
Заява Симоняна викликала обурення в Москві та Мінську, але особливо помітною реакція Росії стала після проведення у Єревані саміту Європейської політичної спільноти та першого саміту Вірменія-ЄС, на якому був присутній президент України. Російське МЗС розцінило це як спробу Європи “втягнути Вірменію в антиросійську орбіту” та долучити її до “агресивних євроатлантичних стандартів”. Президент Росії Володимир Путін, у свою чергу, 9 травня пригрозив Вірменії “українським сценарієм”, натякаючи на можливі наслідки через прагнення до вступу в ЄС.
“Ми всі бачимо, що зараз відбувається з Україною. Але з чого все почалося? Зі спроби України вступити до ЄС”, – заявив господар Кремля.
Путін запропонував Вірменії “м’яке інтелігентне і взаємовигідне розлучення” з Росією, якщо питання вступу до ЄС буде винесене на загальнонаціональний референдум, а суспільство обере європейський вектор розвитку. Однак, Єреван не планує проводити референдум за вказівкою Кремля.
Вибори як де-факто референдум
Парламентські вибори 7 червня фактично виконуватимуть роль такого референдуму. У разі перемоги Нікола Пашиняна, він отримає мандат на втілення своєї політики, що включає зближення з ЄС, тоді як Кремль активно працює над його поразкою.
Європейський вибір Вірменії: обережність та прагнення
Європейський Союз визнав європейські прагнення Вірменії, що відображено у декларації саміту Вірменія-ЄС від 5 травня, яка згадує “Закон про започаткування процесу вступу Вірменії до ЄС” від березня 2025 року. Хоча ця заява не містить прямих зобов’язань, у Єревані її сприйняли як готовність ЄС до діалогу про вступ. Лідер Європейської партії Вірменії Тигран Хзмалян зазначив, що ЄС розглядає Вірменію як потенційного кандидата, і цей сигнал був добре почутий у Кремлі, спонукаючи Москву шукати нові інструменти для уповільнення процесу. Вірменський політолог Рубен Меграбян підтвердив, що ЄС продемонстрував політичну волю до обговорення вступу Вірменії.
Існує думка, що реальні кроки Вірменії до вступу в ЄС відкладаються через прохання Заходу не провокувати Росію, яка може ініціювати нову війну. Проте, ключовою причиною, що змушувала Вірменію зберігати “багатовекторність”, залишається відсутність мирної угоди з Азербайджаном.
Шлях до миру та потенційний прорив
Незважаючи на прагнення до зближення з ЄС, Єреван усвідомлює, що остаточний розрив з Росією без стійкого миру з Азербайджаном та Туреччиною був би надто ризикованим. США намагалися сприяти підписанню мирної угоди, проте було підписано лише рамкову декларацію. Основною перешкодою є вимога Азербайджану щодо вилучення згадок про Арцах (Нагірний Карабах) з конституції Вірменії, що потребує загальнонаціонального референдуму. У разі перемоги партії Пашиняна на виборах, влада може бути готова провести такий референдум, що відкриє шлях до руху до ЄС та виходу з російських інтеграційних структур.
Кандидати Путіна та шанси на перемогу
Ймовірність того, що Вірменія уникне перемоги проросійських сил на виборах 7 червня, залежить від багатьох факторів, включаючи зростаючий антирейтинг чинної влади, спричинений військовою поразкою від Азербайджану та інформаційними операціями РФ. Згідно з опитуванням EVN Report, партія Пашиняна може розраховувати на 32,5% голосів, тоді як рейтинги проросійських сил значно нижчі. Серед них – блок “Сильна Вірменія” Самвела Карапетяна (10,1%) та блок “Вірменія” експрезидента Роберта Кочаряна (4,4%).
Останні опитування вказують на добрі шанси команди Пашиняна зберегти владу, попри значну частку невизначених виборців. Лідерів опозиції, зокрема експрезидента Кочаряна, характеризує ще вищий антирейтинг. На відміну від Пашиняна, проросійські політики не пропонують реальної перспективи, особливо після того, як Росія не вступилася за вірменські інтереси під час конфлікту з Азербайджаном.
Обіцянки майбутнього: мир чи війна?
Роберт Кочарян закликає підтримувати дружбу з Росією, наголошуючи на невизначеності майбутнього Південного Кавказу. Натомість Нікол Пашинян пропонує визнати втрату контролю над Карабахом заради гарантії непорушності кордонів та зосередження на розвитку країни. Ця стратегія дозволяє йому позиціонувати свою партію як “партію миру”, а опонентів – як “партію війни”. Підхід Пашиняна має більший рівень сприйняття всередині країни, адже багато вірменів втомилися від жертвування економічним розвитком заради Нагірного Карабаху.
Виборча кампанія Пашиняна зосереджена на модернізації інфраструктури та використовує короткі відеоролики в соцмережах. Потепління у відносинах з ЄС також є його вагомим козирем.
План Кремля та його наслідки
Володимир Путін попереджав Нікола Пашиняна про неприйняття Росією “загравань” Вірменії з ЄС, наголошуючи, що бути одночасно в Митному союзі та з Євросоюзом неможливо. Путін також висловив побажання, щоб проросійські політики, які перебувають у місцях позбавлення волі, змогли взяти участь у виборах, маючи на увазі Самвела Карапетяна, який перебуває під домашнім арештом. Пашинян відмовив, посилаючись на вірменську конституцію, яка забороняє призначення на державні посади осіб з кількома громадянствами.
Закрита частина розмови Путіна з Пашиняном, як повідомляють вірменські ЗМІ, містила прямі погрози забороною вірменського імпорту та іншими наслідками у разі подальшого руху до ЄС. Росія вже почала поступове блокування експорту з Вірменії, заборонивши поставки мінеральної води “Джермук” та продукції Прошянського коньячного заводу. Москва може скористатися цим важелем ближче до дня голосування, щоб вплинути на результат виборів.
Хоча змінити розклад сил за чотири тижні до виборів буде складно, це не виключено. Голосування за кордоном не проводиться, а логістика для масового завезення виборців з Росії не грає на руку Москві. Для Кремля вірменські вибори є важливими для реваншу за поразки в Молдові та Угорщині. У разі невдачі, Росія може поставити під сумнів результати виборів, спровокувавши масштабні протести.
Заключні роздуми
Президент Франції Еммануель Макрон зазначив, що вісім років тому Вірменія розглядалася як де-факто сателіт Росії, але зараз вона поступово позбавляється від такої репутації, успішно провівши саміт Європейської політичної спільноти. Декларація саміту Вірменія-ЄС також говорить про “зростання відповідності” вірменської зовнішньої політики спільній зовнішній та безпековій політиці ЄС, що є кардинальною зміною для країни, яка донедавна діяла у фарватері Москви.
Вибори 7 червня можуть стати переламними, даючи шанс Ніколу Пашиняну увійти в історію не лише як лідер, за якого Вірменія втратила Нагірний Карабах, але і як той, хто розпочав процес інтеграції країни до європейської спільноти. Глава МЗС Вірменії Арарат Мірзоян зазначив, що вибір між ЄАЕС та ЄС буде зроблено, коли настане час. Ставки дуже високі, РФ не приховує намірів блокувати геополітичний розворот Єревана, і багато залежить від готовності ЄС підтримувати Вірменію у захисті її вибору.
