Нещодавня нищівна поразка Віктора Орбана на виборах в Угорщині стала не лише ударом по європейських правих, але й позначила певну кризу у стосунках Дональда Трампа з його європейськими союзниками, демонструючи, що його підтримка не завжди гарантує електоральний успіх. Ця подія змушує переглянути стратегію багатьох правих політиків у Європі, які раніше активно спиралися на зв’язки з колишнім президентом США.
Ехо поразки Орбана та зміни у пріоритетах Трампа
Незважаючи на активну підтримку з боку Дональда Трампа, включно з особистими закликами та відрядженням віцепрезидента для агітації, Віктор Орбан зазнав поразки, що ставить під сумнів ефективність такої тактики для американського лідера. Сам Трамп, намагаючись зберегти обличчя, згодом відійшов від категоричної підтримки Орбана, називаючи його “хорошою людиною”, яка “сильно відставала”. Це свідчить про те, що навіть для Трампа, чия політична вага в Європі залишається значною, ця виборча кампанія стала неприємним уроком.
Провал Орбана може означати, що для європейських правих сил пряма асоціація з Трампом стає не стільки перевагою, скільки обтяженням, що відштовхує виборців. Це також підкреслює втрату Трампом одного з його вірних союзників, що є значним ударом, враховуючи, що коло його надійних європейських партнерів не таке вже й велике, і стосунки з цими партнерами можуть бути непередбачуваними.
Польський президент: “Друг Трампа” з нюансами
На тлі цих подій, президент Польщі Анджей Дуда, який раніше вважався одним із ключових союзників Трампа в Європі, опиняється у складній ситуації. Його вибори минулого року, які значною мірою спиралися на підтримку Трампа, включаючи особисті зустрічі та агітацію з боку американських політиків, тепер виглядають як перемога, що вимагає обережності.
- Дуда від початку демонстрував відданість Трампу, здійснюючи перший закордонний візит до Вашингтона та підтримуючи його політику, навіть коли це суперечило позиції польського уряду.
- Його публічна підтримка Орбана, зокрема поїздка до Будапешта, викликала неоднозначну реакцію вдома.
- Особливо чутливим моментом стали випади Трампа проти Папи Римського, які Дуда, попри критику з боку близьких радників, не коментував особисто, що свідчить про спробу уникнути конфлікту.
- Така політика поступово перетворює статус “однодумця Трампа” з активу на потенційну проблему, особливо напередодні майбутніх виборів.
“Друзі друга” Орбана: хто залишився на орбіті Трампа?
Аналізуючи коло інших європейських політиків, які були союзниками Орбана, можна виділити декілька фігур, чиї стосунки з Трампом також зазнали трансформації:
- Янез Янша, лідер Словенської демократичної партії, хоч і належить до правих консерваторів, відрізняється від Трампа та Орбана своєю підтримкою України та менш конфронтаційним ставленням до євроінституцій.
- Андрей Бабіш, прем’єр-міністр Чехії, хоча й позиціонував себе як “чеський Трамп”, робить менший ухил у конфлікт з Брюсселем і має потенційні розбіжності з Трампом щодо оборонних витрат.
- Роберт Фіцо, прем’єр-міністр Словаччини, хоч і прагне до добрих стосунків з Трампом, неодноразово демонстрував незалежність у своїх поглядах, зокрема щодо створення нових інституцій, що дублюють функції ООН.
Розрив зв’язків: Мелоні, Фарадж та інші
Нещодавні події свідчать про наростаючу дистанціацію європейських лідерів від Дональда Трампа:
- Джорджа Мелоні, прем’єрка Італії, яка раніше вважалася близькою союзницею Трампа, після поразки на референдумі, пов’язаної з її близькістю до американського лідера, стала дистанціюватися від нього. Її уряд відмовив у посадці американським військовим літакам, а сама Мелоні почала перелічувати випадки незгоди з Білим домом. Напруженість зросла після її захисту Папи Римського, що призвело до заяви Трампа про зміну їхніх стосунків.
- Найджел Фарадж, лідер британської партії Reform UK, який довгий час вважався головним європейським союзником Трампа, також скоригував свою політику, почавши критикувати Трампа за близькість до РФ, відчувши реальний шанс прийти до влади.
Загальна тенденція: європейські праві віддаляються від Трампа
Провал виборів у Нідерландах (Герт Вілдерс) та Португалії (Андре Вентура), а також інформація про те, що “Альтернатива для Німеччини” (АдН) відмежовується від Трампа, підтверджують загальну тенденцію до дистанціювання європейської правиці від американського президента. АдН, зокрема, закликає зменшити поїздки до США та розвивати зв’язки з рухом MAGA, оскільки близькість до адміністрації США стає проблемою. Політичні опоненти Марін Ле Пен у Франції також звинувачували її у близькості до Трампа, хоча сама Ле Пен засудила “жорстокість” припинення американської допомоги Україні та критикувала “непослідовні військові цілі” Трампа.
Навіть у Бельгії міністр оборони Тео Франкен назвав візит представника США на підтримку Орбана “справді дурним передвиборчим ходом”, підкресливши, що “прихильники MAGA справді повинні припинити вести кампанію на міжнародному рівні, бо всі, кого вони підтримують, і все, що вони підтримують, програють вибори”. Ці коментарі демонструють зростаючу обережність європейських правих партій щодо надто близьких стосунків з Трампом, особливо враховуючи його непопулярність серед європейської громадськості, що може відвернути від нього навіть тих друзів, які цінують свою електоральну підтримку.
