Сили оборони України продовжують ефективно нищити залишки російського чорноморського флоту, демонструючи виняткову стратегічну винахідливість та оперативну майстерність. Навіть перебазування російських фрегатів з окупованого Севастополя до Новоросійська не стало для них надійним прихистком, адже українські дрони, ракети та морські безпілотники невпинно знаходять цілі, роблячи російські кораблі непридатними для виконання бойових завдань. Ця морська кампанія, розгорнута українськими відомствами у 2026 році, має на меті повне знешкодження російського флоту в Чорному морі, позбавляючи його можливості запускати крилаті ракети по українських містах.
Аналіз ударів по російських фрегатах
Відступ із Севастополя: втрата стратегічної переваги
Севастополь, колись стратегічно важлива база російського чорноморського флоту, яка обґрунтовувала окупацію Криму як “ключ до контролю Чорного моря”, стрімко втратив свою важливість за півтора року повномасштабної війни. Удари українськими ракетами Storm Shadow по місцевому Севморзаводу 13 вересня 2023 року, які знищили великий десантний корабель “Мінськ” та підводний човен “Ростов-на-Дону”, а також удар по штабу флоту, змусили російське командування перебазувати основні надводні ракетоносці, зокрема фрегати “Адмирал Эссен” та “Адмирал Макаров”, до Новоросійська. Це перебазування мало на меті вивести кораблі за межу досяжності української зброї, адже Новоросійськ розташований понад 300 кілометрів від лінії фронту та прикритий береговою ППО. Однак, географічні особливості Новоросійської бухти, яка є ширшою за севастопольську, роблять її військово-морську базу та причали нафтоналивного терміналу вразливими для українських повітряних та морських засобів ураження. Фрегати “Адмирал Эссен” та “Адмирал Макаров” є одними з небагатьох кораблів чорноморського флоту, оснащених універсальними пусковими установками для запуску ракет “Калибр”.
Операції 2026 року: послідовне знешкодження російських кораблів
У 2026 році Сили оборони України почали активну кампанію проти російських фрегатів у Новоросійську, завдаючи комбінованих ударів безпілотниками та ракетами.
- У березні відбувся перший комбінований удар, внаслідок якого “Адмирал Эссен” отримав влучання у середню надбудову, що спричинило пожежу тривалістю близько вісімнадцяти годин. Аналіз супутникових знімків показав пошкодження засобів самооборони та виявлення загроз, зокрема пускових установок пасивних завад ПК-10, комплексу радіоелектронної боротьби ТК-25, радіолокаційної станції “Фрегат-М2М” та постів підсвітки цілей МР-90 “Орех”, що робить зенітний комплекс неспроможним самостійно наводити ракети для самозахисту. Генеральний штаб офіційно підтвердив пошкодження обох фрегатів.
- У квітні ударні безпілотники атакували нафтоналивний термінал “Шесхарис”, а також російські фрегати. За даними OSINT-спільноти “Кіберборошно”, “Эссен” отримав ураження в носову частину, пошкодивши 100-мм артустановку А-190 та гідроакустичну станцію МГК-335М “Платина”. “Макаров” зазнав влучань у район причалу та вертикальних пускових установок. Кораблі проєкту 11356Р розрізняються за кольором ковпаків радарів: сірі у “Макарова”, білі у “Эссена”.
- Наприкінці травня 1-й окремий центр Сил безпілотних систем провів дводобовий рейд по Новоросійську, атакувавши “Эссен” у борт біля ватерлінії, обходячи верхню півсферу прикриття корабельної ППО.
- У серпні відбулася масштабна операція за участю кількох українських відомств, яка призвела до ураження чотирьох кораблів: обох фрегатів, малого ракетного корабля “Буян-М” та сторожового корабля “Василий Быков”. Також було уражено радіолокаційну станцію 30Н6Е зенітного ракетного комплексу С-300, нафтобазу “Грушова” та нафтоналивний термінал. Аналіз супутникових знімків показав наскрізну пробоїну у “Макарова” в зоні монтажу восьмикоміркової установки 3С14, яка використовується для запуску ракет “Калибр”, а також знищення станції супутникового зв’язку “Кентавр-НМ1” та пошкодження РЛС “Позитив-М1.2”. “Эссен” зазнав пошкоджень навколо ракетних шахт, виведення з ладу пускових ПК-10 та станції РЕБ ТК-25.
- Остання атака відбулася в ніч на 9 вересня, коли Сили оборони України знову вдарили по військово-морській базі Новоросійськ. ГУР МО України повідомило про ураження інфраструктури бази та фрегата “Адмирал Эссен”, на палубній надбудові якого виникла пожежа. ВМС ЗС України уточнили, що засобом ураження стала подовжена версія ракети “Нептун” – “Довгий Нептун”. Отримані пошкодження не дозволяють кораблю виконувати бойові завдання та потребуватимуть довготривалого і дороговартісного ремонту.
“Супутникові знімки підтверджують ураження корабля у верхню надбудову. Отримані пошкодження не дозволяють кораблю виконувати бойові завдання. Ракетоносій потребуватиме довготривалого і дороговартісного ремонту”, – зазначили у ВМС.
Технічні аспекти ремонту та логістичні проблеми
Універсальна пускова установка 3С14, вбудована в корпус фрегатів проєкту 11356Р, має габарити майже десять метрів углиб корпусу, що робить її ремонт надзвичайно складним. Теоретично, для ремонту потрібно розкрити палубу, витягти та замінити модуль кранами відповідної вантажопідйомності, а також відновити всі супутні системи. Однак, судноремонтна база чорноморського флоту історично пов’язана з підприємствами Севастополя, а Новоросійськ, будучи пунктом базування, має обмежені можливості для докових робіт такого класу. Тому навіть частково уражений корабель може бути виведений з ладу на тривалий термін через відсутність належної ремонтної бази.
Розширення зони ураження
Серпнева атака вразила не лише фрегати, але й інші судна в гавані Новоросійська, зокрема морський тральщик, середній розвідувальний корабель “Приазовье”, сторожовий корабель “Василий Быков”, морський транспорт озброєння “Виктор Чероков” та суховантаж. Аналіз Exilenova+ також позначив пункт базування 4-ї бригади підводних човнів, що свідчить про те, що зона ураження охоплює всю базу, а не окремі причали.
Висновок: перетворення носіїв на плавучі батареї
“Адмирал Макаров”, що став де-факто флагманом ЧФ після знищення крейсера “Москва”, втратив ударну функцію через пошкодження пускової установки 3С14 та станції супутникового зв’язку, що позбавляє його можливості запускати “Калібри” та координувати дії. Перебазування до Новоросійська виявилося неефективним, оскільки комбіновані удари 2026 року досягають кораблів на відстані понад 300 кілометрів від лінії фронту. Російські носії ракет, побудовані для дій у морі, тепер змушені стріляти від причалу, оскільки вихід у відкрите море став небезпечнішим через зустріч з українськими морськими безекіпажними апаратами та протикорабельними ракетами. Таким чином, ударна спроможність ЧФ виявилася прив’язаною до однієї точки на карті, яка вже стала прострілюваною.
