Президент Угорщини Тамаш Шуйок у п’ятницю, 7 червня 2024 року, поставив свій підпис під конституційною поправкою, яка фактично закриває шлях до повернення Віктора Орбана на посаду прем’єр-міністра країни, обмеживши термін перебування на цій посаді вісьмома роками, навіть з урахуванням перерв. Ця нова норма, що набула чинності після опублікування в “Угорському віснику”, поширюється на всіх, хто обіймав посаду прем’єра з 2 травня 1990 року, що безпосередньо стосується чинного глави уряду Віктора Орбана, який перебуває при владі вже 16 років. Парламент Угорщини підтримав цю ініціативу переважною більшістю голосів, після чого документ був переданий на підпис президенту.
Складний політичний контекст
Президентські повноваження та конституційна криза
У своєму рішенні Шуйок зазначив, що цей закон є “практично унікальним як у Європі, так і в усьому світі”.
Президент Шуйок, виконуючи свої конституційні обов’язки, підписав поправку, яка, за його словами, є безпрецедентною на європейському та світовому рівнях. Водночас, ця подія відбувається на тлі напруженості, спричиненої діями Петера Мадяра, впливової політичної фігури, який активно намагається домогтися відсторонення Шуйока з посади. Мадяр звинувачує президента в тому, що він є “маріонеткою” режиму Орбана, і це протистояння призвело до так званої “конституційної кризи”, адже Шуйок відхилив вимогу Мадяра про відставку. Петер Мадяр 1 червня оголосив про конкретні кроки, спрямовані на усунення Шуйока з посади, що свідчить про триваючу боротьбу за владу та вплив в угорській політичній системі.
Правові наслідки поправки
- Обмеження терміну прем’єрства до восьми років, включно з перервами.
- Застосування норми до всіх, хто обіймав посаду з 2 травня 1990 року.
- Фактичне унеможливлення для Віктора Орбана подальшого перебування на посаді прем’єр-міністра.
Реакція політичних сил
Варто зазначити, що ініціатива з обмеження терміну прем’єрства може бути розцінена як спроба зміцнити демократичні інститути та запобігти довготривалому перебуванню однієї особи при владі, що є поширеною практикою в демократичних державах для забезпечення ротації влади та запобігання узурпації. Однак, в контексті угорської політики, це рішення також може бути інтерпретоване як результат протистояння між різними політичними силами, де кожен гравець намагається використати конституційні механізми для досягнення власних цілей.
