Під час стратегічних командно-штабних навчань «Центр-2026» російське військово-політичне керівництво продемонструвало новітню розробку військово-промислового комплексу — важкий штурмовий роботизований комплекс під назвою «Штурм». Цю техніку, створену на базі шасі основного бойового танка Т-72Б3М, розробило підсанкційне підприємство «Уралвагонзавод», що входить до складу держкорпорації «Ростех». Попри намагання кремлівської пропаганди представити цей комплекс як «проривну безекіпажну технологію майбутнього», незалежні військові аналітики та історики бронетехніки висловлюють серйозні сумніви щодо реальної боєздатності та доцільності застосування таких машин в умовах сучасного високотехнологічного конфлікту.
Конструктивні особливості та модифікації ВШРК Штурм
Проєкт важкого штурмового робототехнічного комплексу розроблявся російськими конструкторами протягом понад десяти років, проте перші публічні покази відбулися лише влітку 2025 року. На поточних навчаннях комплекс представили у двох ключових варіаціях, які відрізняються встановленими бойовими модулями:
- Версія із танковим модулем: оснащена вкороченим стволом калібру 125 мм, розрахованим на ведення вогню на коротких дистанціях у міській забудові, а також доповнена бульдозерним відвалом та комплексом всеракурсного захисту від кумулятивних боєприпасів.
- Варіант із модулем бойової машини підтримки танків (БМПТ): має часткове покриття бортів і лобової частини елементами динамічного захисту та захисними сітками.
«На ньому стоїть один комбінований приціл, панорами немає, камер по периметру також немає. Як оператор буде дізнаватися, де цілі, проводити круговий обзор? Де приціл-дублер?» — зазначає дослідник історії танків Андрій Тарасенко, вказуючи на критичні конструктивні прорахунки безекіпажного модуля.
Технологічні вразливості та стратегічні прорахунки
Ключовою ахіллесовою п’ятою важкого штурмового комплексу «Штурм», на думку профільних експертів, є повна залежність від стабільного каналу зв’язку та наявності командного пункту управління, який змушений перебувати у безпосередній близькості до лінії зіткнення на відстані трьох-чотирьох кілометрів у зоні прямої видимості. В умовах масового застосування засобів радіоелектронної боротьби та розвідувальних безпілотників подібна архітектура керування робить безекіпажні машини вкрай вразливими.
- Відсутність автономних систем орієнтування та розширеного комплексу панорамних камер унеможливлює повноцінний аналіз бойової ситуації оператором.
- Збереження можливості пілотованого управління всередині машини свідчить про недовіру розробників до власних алгоритмів дистанційного керування.
- Критична залежність від супутникового чи аналогічного захищеного зв’язку високої пропускної здатності нівелює сенс використання важкої бронетехніки в ролі роботів за відсутності стабільних протоколів передачі даних.
Окрім презентації сумнівних штурмових роботів, російський оборонно-промисловий комплекс продовжує нарощувати постачання звичайних модернізованих танків на кшталт Т-90М «Прорыв» та Т-72Б3М із додатковими антидроновими «сітками» та екранами, а також намагається адаптувати корабельну артилерію для сухопутних потреб, що вкотре підтверджує системну кризу та дефіцит інноваційних рішень утилітарного військового призначення в умовах тривалої виснажливої війни.
