Україна, переживаючи трансформацію у ключового гравця у сфері безпеки, активно розширює свою присутність на міжнародній арені, зокрема через ініціативу Drone Deal. Цей формат передбачає не лише одноразові продажі, але й довгострокове партнерство, що включає спільне виробництво, передачу технологій та навчання фахівців, охоплюючи географічно Близький Схід, регіон Затоки, Південний Кавказ та Європу, з подальшим розширенням на нові регіони. Однак, за межами оборонного сектору, українська присутність у цих країнах залишається обмеженою, що створює прогалини у побудові комплексних відносин.
Виклики та можливості української присутності на Близькому Сході
Стратегічна обережність та реалізм як основа міжнародних відносин
Україна, як і країни Перської затоки, усвідомлює реалії життя поруч із потужними сусідами, які можуть ставити під сумнів їхню суверенність. Для Бахрейну таким сусідом є Іран, а для України – Росія. Ця спільна обставина спонукає обидві держави до пошуку ефективних міжнародних партнерств та застосування стратегічної кмітливості для компенсації своїх розмірів.
На відміну від попередньої зовнішньої комунікації, зосередженої переважно на Заході, Україна повинна адаптувати свої меседжі до реалій Близького Сходу, де надмірно різка чи емоційна риторика може сприйматися як слабкість. Важливо демонструвати стратегічний реалізм, подібний до того, що застосовують малі держави, зацікавлені у посередницькій ролі, як це спостерігається на прикладі Катару.
Ієрархічна структура прийняття рішень у країнах Затоки
Традиційний для українського громадянського суспільства підхід “знизу вгору”, коли ініціатива проходить через менеджерів середньої ланки, не є ефективним у країнах Затоки. Тут домінують ієрархічні системи, де рішення приймаються на найвищому рівні, що вимагає від українських представників вміння налагоджувати контакти безпосередньо з ключовими посадовими особами.
Відсутність доступу до вищого керівництва та недостатнє розуміння місцевої ієрархії може призвести до блокування пропозицій та унеможливлення їх реалізації. Необхідно перекалібрувати стратегії, зосередившись на побудові вертикальних зв’язків паралельно з горизонтальними, щоб забезпечити ефективне просування українських інтересів.
Використання унікальних українських активів для зміцнення партнерства
Україна має значні технологічні досягнення, такі як цифровізація державних послуг через додаток “Дія”, що викликає щирий подив та захоплення у регіонах, які активно інвестують у технології. Крім того, досвід протидії дронам та балістичним ракетам становить значний інтерес для країн, що прагнуть посилити свою протиповітряну оборону.
Представляючи Україну в регіоні, важливо фокусуватися на її сильних сторонах та пропозиціях, а не на проханні про допомогу. Технології для миру, штучний інтелект для соціального впливу та досвід цифровізації під час війни – це реальні активи, які можуть стати основою для міцних партнерств.
Побудова довгострокових мереж як запорука сталого розвитку
Освітні програми, подібні до програми мирного співіснування в Бахрейні, є потужним інструментом “м’якої сили”, що сприяє формуванню мереж серед осіб, які приймають рішення. Участь українських представників у подібних заходах, навіть як єдиних представників від країни, відкриває можливості для налагодження цінних контактів та закладення фундаменту для майбутніх партнерств.
Дефіцит довгострокових мереж, що включають особисті контакти, спільні програми, бізнес-зв’язки та культурні обміни, є значною перешкодою для цілісного представлення України як країни, здатної не лише воювати, але й навчатися, будувати та пропонувати. Розвиток таких мереж є спільним завданням для МЗС, університетів, громадських організацій та бізнесу, де кожна участь у міжнародних заходах стає актом публічної дипломатії.
