Російська Федерація активно нарощує застосування керованих авіаційних бомб (КАБ), модифікуючи старі радянські боєприпаси за допомогою універсальних модулів планування та корекції (УМПК). Ці модернізовані бомби, що мають значну вагу бойової частини – від 250 до 3000 кілограмів – та, в реактивних варіантах, здатні долати до 150 кілометрів, становлять серйозну загрозу для України. На відміну від традиційних вільнопадаючих бомб, КАБи оснащені системами наведення, що підвищують їх точність та дальність ураження, а також аеродинамічними елементами, такими як хвостові керма чи складні крила, які дозволяють коригувати траєкторію польоту після скидання.
Активне використання КАБів російською армією розпочалося у період 2023-2024 років, коли було впроваджено рішення щодо оснащення старих радянських бомб серій ФАБ універсальними модулями УМПК. За даними Міністерства оборони України, тактична авіація противника, переважно літаки Су-34 та Су-35, використовує ці бомби, перебуваючи поза зоною досяжності українських зенітних засобів. Базові комплекти УМПК забезпечували дальність польоту до 60-80 кілометрів, але з 2025 року почали застосовуватися нові модифікації, зокрема УМПК-ПД, що мають збільшену площу крила та посилену систему кріплення, а також інтегровані реактивні прискорювачі, які можуть збільшити дальність до 150 кілометрів.
Сучасні модифікації та засоби протидії
Нові версії УМПК оснащуються вісьма і більше супутниковими антенами для протидії засобам радіоелектронної боротьби (РЕБ), що ускладнює їхнє заглушення. Попри вдосконалення, російські КАБи мають меншу точність порівняно з західними аналогами, з круговим відхиленням від 10 до 15 метрів, яке може зростати під впливом РЕБ. Ця неточність компенсується потужністю фугасної частини, наприклад, ФАБ-1500 може утворювати вирву глибиною до 6 метрів і діаметром 20-25 метрів, а зона контузійного ураження сягає 300-350 метрів.
Системи наведення та порівняння із західними зразками
Наведення російських КАБів із УМПК здійснюється за супутниковим та інерційним способами (GPS/INS, ГЛОНАСС), з координатами цілі, що закладаються перед скиданням, незалежно від погодних умов. Деякі моделі, як-от КАБ-500Кр, використовують телевізійно-кореляційну систему наведення, передаючи зображення в кабіну пілота або обробляючи його алгоритмами розпізнавання в реальному часі.
На противагу російським розробкам, Україна має на озброєнні кілька видів керованих авіабомб від країн-партнерів: JDAM-ER (США), AASM Hammer (Франція) та GBU-39 SDB (США), які відзначаються вищою точністю та стійкістю до РЕБ.
Українські військові активно працюють над протидією російським КАБам, розвиваючи засоби протиповітряної оборони, засоби РЕБ для придушення носіїв, а також розробляючи власні високоточні авіаційні боєприпаси. Український аналог російських комплектів УМПК, розроблений конструкторським бюро “Медоїд”, вже проходить випробування та досяг дальності у 60 км.
- JDAM-ER (США) – плануючі бомби з GPS-наведенням, адаптовані для літаків радянського зразка.
- AASM Hammer (Франція) – гібрид бомби і ракети з реактивним прискорювачем, що дозволяє скидання з малих висот.
- GBU-39 SDB (США) – мала бомба зі стійкістю до засобів РЕБ.
Аналіз викликів, пов’язаних з появою “реактивних” КАБів та можливостей України протидіяти їм, був детально розглянутий у статті “Тил під прицілом. Що змінює поява “реактивних” КАБів та чи може Україна їм протидіяти”. Крім того, роль українського РЕБу в придушенні керованих авіабомб була розкрита у матеріалі “Зброя проти всього. Як український РЕБ зможе “збивати” більше російських дронів, ракет та авіабомб?”.




