Відмова Данії співпрацювати з Німеччиною у розслідуванні справи про підрив газопроводів “Північний потік” викликає низку запитань та свідчить про складні геополітичні взаємини, що розгортаються на тлі війни в Україні.
Німецькі прокурори зіткнулися з неочікуваною перешкодою з боку данської влади, яка відмовилася проводити слідчі дії на своїх територіях, зокрема на островах Борнгольм та Крістіансьо, посилаючись на можливу загрозу державній безпеці. Ця відмова, зафіксована 14 лютого 2024 року, стосувалася запитів на допит свідків, таких як капітани портів та яхтсмени, які могли бачити яхту, ймовірно використану для диверсії у вересні 2022 року. “Європейська правда” повідомляє, що данський мовник DR отримав доступ до німецького обвинувального акту, де й деталізовано цю відмову.
Дивна позиція Данії
Данські експерти, опитані DR, висловлюють подив такою позицією Данії, адже досі правова співпраця між країнами була надзвичайно тісною. Професорка права Бірґіт Фельдтманн пояснює, що хоча така відмова і є “незвичною”, Копенгаген має законне право відхилити запит про правову допомогу, навіть від таких близьких союзників, як Німеччина. “Такий запит можна відхилити, зокрема посилаючись на те, що він може поставити під загрозу інтереси Данії. Це законна підстава”, – наголошує вона.
Передісторія та підозрювані
Ці події відбуваються на тлі активних слідчих дій, які ведуться щодо диверсії на “Північних потоках”. Зокрема, 19 серпня у Хорватії було затримано українця Володимира Журавльова, якого Німеччина підозрює у причетності до вибухів. Ще один фігурант справи, Сергій Кузнєцов, також українець, перебуває під вартою в Німеччині з літа минулого року, будучи затриманим під час відпустки в Італії. Федеральна прокуратура Німеччини офіційно заявила, що Кузнєцов та інші члени групи діяли як українські військовослужбовці.
Варто зазначити, що 21 серпня прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск висловив думку, що Німеччина не повинна притягати до відповідальності підозрюваних у підриві газопроводів “Північний потік”.
Ця заява польського прем’єра додає ще один шар до складності ситуації, підкреслюючи розбіжності в підходах до розслідування та відповідальності між країнами-членами ЄС. Зважаючи на це, відмова Данії у наданні допомоги може бути інтерпретована як один із елементів ширшої політичної гри, де національні інтереси та безпекові міркування ставляться вище за загальноєвропейську солідарність у розслідуванні такого резонансного злочину.
