Заява компанії OpenAI про нібито розв’язання однієї з найскладніших математичних задач сучасності – задачі Нав’є-Стокса – викликала значний резонанс та гострі дискусії в академічних колах. Основна суперечка зосереджена навколо етичних аспектів наукової співпраці та можливого порушення усталених норм, адже компанія залучила 10 тисяч ШІ-агентів до вирішення проблеми, що виникла на тлі чуток про прогрес інших дослідників. Видання The Verge повідомляє, що, попри амбітні заяви OpenAI, її робота ще не здобула загального визнання математичної спільноти.
Наслідки для наукової спільноти
Виклик довірі та співпраці
Ситуація навколо OpenAI та задачі Нав’є-Стокса ставить під сумнів принципи неформальної довіри, на яких значною мірою тримається сучасна математика. Професор Університету Південної Кароліни Метью Баллард відзначає, що подібні випадки можуть підірвати фундамент наукової взаємодії. Директор Інституту комп’ютеризованого математичного мислення Джеремі Авігад висловив занепокоєння щодо потенційного використання ідей, що надходять під час взаємодії з ШІ, називаючи це “моторошним” і припускаючи, що це може змусити дослідників бути обережнішими у обговоренні своїх незавершених робіт.
Тепер натяк на перспективний напрямок може дозволити великій компанії спрямувати на нього тисячі агентів та величезні обчислювальні ресурси. Це створює прецедент, який може змінити динаміку наукових досліджень.
Справа Бакмастера та Альпьоге
Конфлікт розгорівся навколо дослідження професора Нью-Йоркського університету Трістана Бакмастера та співробітника Anthropic Левента Альпьоге, які працювали над пов’язаними задачами з гідродинаміки. OpenAI визнала, що розпочала власну роботу 1 вересня, одразу після появи чуток про можливе розв’язання двох задач тисячоліття, які згодом виявилися пов’язаними з роботою Бакмастера та Альпьоге.
Звинувачення та спростування
Трістан Бакмастер стверджує, що після дізнання про розголошення їхнього неопублікованого дослідження, він звернувся до OpenAI для з’ясування обставин. За його словами, компанія запропонувала йому два варіанти спільного оголошення результатів, один з яких передбачав представлення доказу внутрішньої моделі компанії без Альпьоге у співавторах, що було пояснено його роботою в Anthropic. Бакмастер відмовився, а згодом, за його словами, отримав погрози про “руйнування кар’єри” та припинення “приязного” ставлення.
З боку OpenAI, дослідник Себастьян Бубек заперечує спроби виключити Альпьоге зі співавторів, проте компанія не надала публічних коментарів щодо інших тверджень Бакмастера, перенаправляючи журналістів до власної публікації. OpenAI наполягає, що її моделі не мали доступу до роботи математиків до її оприлюднення, хоча й не виключає впливу знеособлених даних користувачів на навчання моделей.
Відкриті питання та майбутнє досліджень
OpenAI заявила, що не претендує на премію у 1 мільйон доларів і оприлюднила результат виключно для демонстрації можливостей майбутніх моделей. Однак, математики висловлюють побоювання, що така гонитва за гучними досягненнями може призвести до закриття наукових досліджень та ускладнення співпраці між фахівцями.
- Історія задачі Нав’є-Стокса сягає корінням у 19 століття, а її розв’язання є однією з семи “задач тисячоліття”, за розв’язання яких Математичний інститут Клея пропонує премію в 1 мільйон доларів.
- OpenAI стверджує, що їхня модель створила доказ приблизно за 88 годин, проте цей результат потребує незалежної верифікації.
