Українська оборонна промисловість демонструє вражаючу динаміку розвитку, трансформуючи адаптовані FPV-платформи у новий, самодостатній сегмент мілітарної індустрії – дрони-перехоплювачі, що вже стали важливим доповненням до системи протиповітряної оборони країни.
Ця еволюція відбувається на тлі постійного нарощування Росією масштабів виробництва безпілотників, які агресор використовує для формування розвідувально-ударної системи над Україною. За даними аналітичного центру УЦБС, у 2023 році Росія виготовила близько 2,8 тис. дронів, а станом на 2026 рік потужності зросли до 5,8 тис. безпілотників на місяць, значна частина з яких – реактивні. Високі темпи виробництва російських БпЛА, зокрема тактичних “Орлан-10” та ZALA, змусили Україну активно шукати нові технічні рішення для протидії цій загрозі. Як наслідок, у квітні 2024 року державний кластер Brave1 оголосив конкурс на створення безпілотників-перехоплювачів, до вимог якого входила здатність вражати повітряні цілі на швидкості до 150 км/год на висоті до 1500 метрів, а також можливість швидкого запуску виробництва.
У конкурсі взяли участь як представники оборонних компаній, так і волонтерські спільноти, що, в свою чергу, призвело до формування нового сегменту miltech-індустрії – дронів-перехоплювачів як окремого класу озброєнь.
Еволюція та автоматизація українських перехоплювачів
Українські дрони-перехоплювачі пройшли значний шлях трансформації, перетворившись з простих платформ на спеціалізовані системи, серед яких варто відзначити такі зразки, як P1-SUN, Sting, F7 LITAVR, Merops, Bullet, Besomar та інші. Ці розробки успішно пройшли кодифікацію Міністерства оборони України та активно застосовуються на полі бою, ставши одним із ключових елементів, що посилюють спроможності ППО. Однією з головних переваг українських перехоплювачів є їхня відносно невисока вартість – орієнтовно 1-2 тисячі доларів, що суттєво відрізняється від вартості ударних дронів типу “Шахед”.
Цікаво, що нещодавно Головне управління розвідки Міністерства оборони України повідомило про використання безпілотних надводних платформ “Katran” для захисту неба Києва у вересні 2026 року. Ці платформи слугують носіями для дронів-перехоплювачів та радіолокаційного розвідувального обладнання. Варто зазначити, що час на збиття ворожих реактивних БпЛА є вкрай обмеженим; за свідченнями бійців Окремої президентської бригади, на знищення подібних повітряних цілей відводиться лише 4-6 секунд, що підкреслює важливість швидкісних та ефективних засобів перехоплення.
Україна активно розвиває автоматизацію безпілотних систем, інтегруючи їх до єдиної системи управління боєм. Це досягається завдяки впровадженню GPS-незалежної навігації, мультичастотного захищеного зв’язку та бортових AI-модулів. Крім того, розпочато роботу над масштабуванням виробництва українських дронів-перехоплювачів на міжнародну арену, включаючи залучення іноземних інвестицій та розгортання спільних виробничих ліній за кордоном.
Чого очікувати надалі?
Заступник керівника Офісу Президента Павло Паліса нещодавно зазначив, що противник суттєво наростив використання реактивних БПЛА, однак Україна активно шукає шляхи протидії цим загрозам. Наразі найбільшу ефективність проти реактивних цілей демонструють переносні зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК), об’єктові засоби ППО та авіація. Однак, згідно з думкою експерта УЦБС, у майбутньому найбільш конкурентоспроможними будуть ті ініціативи, які забезпечать повну інтеграцію дронів-перехоплювачів до екосистеми протиповітряної оборони, здатної оперативно адаптуватися до інновацій та нових безпекових викликів.
