Російська Федерація продовжує нарощувати виробництво ударних безпілотників, зокрема, планує виготовити 60 тисяч таких апаратів у 2024 році, а також 50 тисяч дронів-приманок. Ця тенденція, підтверджена масованими атаками з використанням тисяч дронів, свідчить про відмову Росії від тактики терору та її націленість на подальше розширення повітряного флоту. Однак, загроза не обмежується лише кількістю; Росія дедалі активніше застосовує нові реактивні далекобійні дрони, які становлять значно складнішу проблему для перехоплення українськими силами оборони. Розвідка повідомляє, що РФ планує зробити ставку саме на виробництво реактивних БПЛА, поступово доводячи їх частку до 50% від загальної кількості. Поява високошвидкісних дронів-камікадзе є логічним еволюційним кроком у розвитку далекобійних ударів, що ставить нові виклики перед українськими дронами-перехоплювачами, які наразі мають обмеження по швидкості.
Еволюція “Герані”: Від реактивної новинки до наростаючої загрози
Народження реактивних “Шахедів”: Shahed-238 та перші кроки Росії
Історія реактивних “Шахедів” розпочалася ще у 2023 році, коли іранський університет “Ашура” представив реактивний ударний БПЛА Shahed-238. Цей дрон, візуально схожий на звичайний Shahed-136, але оснащений реактивним двигуном, мав розвивати швидкість до 600 км/год, нести 50 кг бойової частини та долати до 1000 км. Хоча спочатку ця пропозиція, схоже, не зацікавила росіян, у січні 2024 року було зафіксовано один випадок застосування Shahed-238 проти України.
У 2024 році група хакерів оприлюднила документи, що деталізували виробництво “шахедів” у Росії, згадуючи про нові моделі, якими цікавився Кремль, зокрема, М-237 “реактивний”, що фактично був аналогом Shahed-238. Однак, новини про реактивні “Шахеди” на певний час зникли з поля зору, доки у лютому 2025 року Головне управління розвідки (ГУР) не повідомило про налагодження Росією виробництва власного аналога Shahed-238 під назвою “Герань-3”. Вже на початку червня 2025 року в Україні були знайдені перші уламки цих дронів.
“Герань-3”, “Герань-4”, “Герань-5”: Російський арсенал реактивних дронів
За інформацією державного кластера Brave1, “Герань-3” є аналогом Shahed-238, здатним розвивати швидкість до 370 км/год, що перевищує швидкість стандартної “Герані-2” (Shahed-136) до 250 км/год. Максимальна дальність польоту залишається 1000 км, а маса бойової частини може варіюватися від 50 до 90 кг. Візуально “Герань-3” відрізняється від Shahed-238 відкритим розміщенням двигуна.
Крім того, розробляються інші модифікації: “Герань-4” має потужніший двигун та кращу аеродинаміку, наближаючись до характеристик іранського реактивного “Шахеда”, і може розвивати швидкість до 500 км/год, зберігаючи при цьому характерну “шахедоподібну” форму. Модель “Герань-5” відходить від цієї концепції, фактично будучи невеликою крилатою ракетою або дроном-ракетою, що є копією або аналогом іранського БПЛА Karrar. “Герань-5” здатна розвивати швидкість до 600 км/год, а за рештою характеристик відповідає “Герані-3”.
Наразі Росія виробляє обмежену кількість таких дронів, але має наміри наростити виробництво. “Герань-4” та “Герань-5” вже запущені у серійне виробництво, а потужності дозволяють випускати до 500 таких дронів на місяць. Серійне виробництво “Герані-3” заплановано на другу половину поточного року, з кінцевою метою досягти 50% частки реактивних дронів від загальної кількості “Шахедів”.
Реактивна загроза: Виклики та протидія
Експериментальний характер та наростаюча ефективність
Поточне застосування російських реактивних дронів має переважно експериментальний характер, про що свідчать стабільні щоденні запуски 10-12 таких апаратів. OSINT-аналітики проєкту “Око Гора” зазначають, що росіяни експериментують, аби визначити, які рішення є найефективнішими, і залежно від результатів, можуть змінювати тактику, нарощувати кількість дронів або шукати нові підходи. ГУР підтверджує, що застосування реактивних дронів залишається переважно випробувальним, з використанням “дронодромів” в Орловській області та районів на кшталт території Донецького аеропорту.
Незважаючи на обмежене застосування, реактивні дрони вже становлять серйозну загрозу, особливо для регіонів, розташованих близько до Росії та окупованих територій. Основною перевагою цих дронів є їхня швидкість, яка дозволяє їм долати перші ешелони оборони та уникати перехоплення. Розміщення зенітно-ракетних комплексів у ближньому тилу є небезпечним через ризик їх ураження. Однак, максимальну швидкість такі дрони тримають не на всьому маршруті; на великих відстанях вони знижують швидкість до рівня звичайних “шахедів”, що робить їх вразливими для перехоплення.
Обмеження швидкості та нові методи керування
Реактивні дрони змушені знижувати швидкість через значні витрати палива на високих швидкостях, що обмежує дальність польоту. Тому часто вони застосовуються по прифронтових містах, де відстань до цілі становить кілька сотень кілометрів, дозволяючи дрону долати більшу частину маршруту на високій швидкості та скорочувати час на реагування для Сил оборони. Окрім швидкості, реактивні “шахеди” часто оснащуються модулями радіокерування, що дозволяє оператору змінювати маршрут у реальному часі, ускладнюючи перехоплення.
Ці модулі використовуються для компенсації втрати терміналів Starlink, які росіяни активно застосовували на безпілотниках до моменту їх вимкнення Україною. У відповідь, росіяни все більше переходять на mesh-зв’язок та систему ретрансляторів для керування безпілотниками, масштабуючи її для збільшення дальності керування. Начальник РЕБ Сухопутних військ Максим Скорецький пояснює, що росіяни використовують радіомодеми, які ретранслюють сигнал між собою, а також розгорнули значну кількість наземних ретрансляторів уздовж українського та білоруського кордону, що дозволяє передавати сигнал на глибину до 150 км. За його словами, частка російських дронів з можливістю керування становить близько 30%, проте українські засоби РЕБ продовжують ефективно придушувати канали зв’язку. Навіть у разі втрати зв’язку, дрон може продовжувати політ до цілі завдяки дублюючим системам: інерційній, навігаційній та оптичній.
Українська відповідь: Технології та стратегії протидії
Розробка високошвидкісних перехоплювачів та автономних систем
Українські військові та інженери активно шукають шляхи протидії новій реактивній загрозі. Кластер Brave1 визначає розробку засобів боротьби з реактивними дронами як пріоритет, ведучи роботу над низкою рішень, зокрема, високошвидкісними та реактивними дронами-перехоплювачами, що мають розвивати швидкість понад 450 км/год. За словами заступника командувача Повітряних сил Павла Єлізарова, в Україні вже існують дрони, здатні розганятися до 700 км/год, фактично перетворюючись на ракети ППО.
Окрім швидкості, розробляються системи, що підвищують автономність дронів, мінімізуючи участь оператора від запуску до ураження цілі. Це забезпечує кращу точність на високих швидкостях, де людська реакція може бути недостатньою, а також зменшує потребу в одночасно задіяних операторах.
Ешелонована ППО та удари по російському ОПК
Технологічні рішення є важливими, але не єдиним вирішенням проблеми; не менш важливим залишається побудова ешелонованої ППО та знищення виробничих потужностей ворога. Ешелонована ППО передбачає створення лінії оборони вздовж усього фронту, де підрозділи забезпечені необхідним для перехоплення цілей на підльоті, з подальшим підключенням інших ешелонів: Сил безпілотних систем, Повітряних сил тощо. Ця модель вже реалізується, наприклад, 412 бригада Nemesis використовує безекіпажні катери для запуску дронів-перехоплювачів, що дозволяє знищувати дрони-камікадзе ще на етапі їх накопичення в Чорному морі та зривати атаки по прибережних містах.
Для прифронтових регіонів критично важливим залишається раннє виявлення загрози завдяки різним радарам і сенсорам, без яких навіть ефективні засоби перехоплення не встигнуть зреагувати. Найбільший вплив на спроможність Росії запускати дрони можуть мати удари Сил оборони по російському ОПК. Зокрема, 5 травня Сили оборони завдали удару крилатою ракетою FP-5 по російському підприємству “ВНІІР-Прогрес”, що виробляє навігаційні системи для дронів та ракет, і вплив цього удару на виробництво дронів буде оцінено згодом.
Фонд “Повернись живим” масштабує застосування дронів-перехоплювачів, шукає нові технології та створює інфраструктуру для їх використання. Підтримати проєкт можна за посиланням.
