Розгромна поразка Віктора Орбана на виборах в Угорщині стала серйозним ударом не лише для європейських правих сил, але й для американських союзників одіозного прем’єра, демонструючи, що навіть підтримка Дональда Трампа не гарантує електорального успіху в Європі. Цей результат ставить під сумнів ефективність стратегії Трампа щодо мобілізації виборців через підтримку європейських політиків, а також посилює невизначеність щодо майбутніх альянсів на міжнародній арені.
Аналіз політичних альянсів та їх наслідків
Польща: “Друг Кароль” та ціна підтримки
Після угорських виборів, Дональд Трамп, намагаючись зберегти обличчя, змінив риторику щодо Віктора Орбана, перетворивши його з “борця і переможця” на “хорошу людину, яка сильно відставала”. Це створює складну ситуацію для польського президента Кароля Навроцького, який активно позиціонував себе як “друга Трампа” та отримав значну підтримку від американського лідера під час своєї виборчої кампанії. Його візит до Вашингтона та особливий подарунок від Трампа – скульптура американського орла – символізували особливе ставлення, проте ця підтримка має свою ціну.
Навроцький намагався триматися у фарватері публічної підтримки американського президента, навіть коли це суперечило лінії уряду Дональда Туска, як це сталося у ситуації зі створенням Ради миру. Також його поїздка до Будапешта для підтримки Орбана була критично сприйнята вдома. Навіть конфлікт Трампа з Папою Римським не змусив Навроцького до прямої критики, що поступово перетворює його статус “однодумця Трампа” з активу на проблему, особливо напередодні парламентських виборів 2027 року.
“Друзі друга” Віктора: Словенія, Чехія та Словаччина
Коло “друзів Трампа” в Європі, які були союзниками Віктора Орбана, включає таких політиків, як Янез Янша зі Словенії, Андрей Бабіш з Чехії та Роберт Фіцо зі Словаччини. Янша, хоч і є правим консерватором, не приховував симпатій до України та навряд чи буде так завзято критикувати євроінституції, як Орбан чи Навроцький. Бабіш, який позиціонував себе як “чеський Трамп”, також меншою мірою готовий конфліктувати з євроінституціями і має потенційний конфлікт з Трампом через скорочення витрат на оборону. Фіцо, хоч і прагне мати добрі стосунки з Трампом, не завжди досягає успіху, а його стосунки з американським лідером були затьмарені чутками про його розповіді щодо когнітивних проблем Трампа.
Італія та Велика Британія: Розрив стосунків
Ще недавно прем’єрка Італії Джорджа Мелоні вважалася однією з найбільших друзів Трампа в Європі, проте після поразки на важливому референдумі, пов’язаній з її близькістю до американського лідера, вона почала дистанціюватися від нього. Відмова італійського уряду у наданні дозволу на посадку американським військовим літакам та виступ Мелоні на захист Папи Римського призвели до заяви Трампа про те, що їхні стосунки вже не такі, як були раніше. Аналогічна ситуація склалася з Найджелом Фараджем з Великої Британії, який довгий час вважався головним європейським союзником Трампа, але згодом почав критикувати його за близькість до РФ.
Загальна тенденція: Дистанціювання від Трампа
Розмежування Трампа з колишніми союзниками підкреслює загальну тенденцію європейської правиці до дистанціювання від американського президента. Провал на виборах у Нідерландах Герта Вілдерса, у Португалії Андре Вентури, а також інформація про те, що “Альтернатива для Німеччини” поволі відмежовується від Трампа та його руху MAGA, лише підтверджують цю тезу. Навіть французьке “Національне об’єднання” демонструє обережність, засуджуючи “жорстокість” припинення американської допомоги Україні та критикуючи “непослідовні військові цілі” Трампа. Це свідчить про те, що європейські ультраправі та популістські партії, які колись вітали Трампа, дедалі більше побоюються, що їх вважатимуть занадто близькими до нього, і роблять висновки з поразки Орбана, вважаючи, що ставка на Трампа обернулася проти неї.
Напружене ставлення європейської правиці до Трампа зростає, незважаючи на спільну позицію щодо імміграції та жорсткого правоохоронного контролю. Непопулярність Трампа серед європейської громадськості може зрештою відвернути від нього і тих друзів, які ще залишилися, але дорожать своєю електоральною підтримкою.
