Сучасна архітектура європейської безпеки переживає глибоку турбулентність, яка безпосередньо відбивається на суспільних настроях у країнах регіону. Згідно з останнніми соціологічними дослідженнями центру CBS AXA, понад вісімдесят відсотків громадян Республіки Молдова висловлюють переконання у тому, що їхня держава залишається абсолютно не готовою до потенційної зовнішньої агресії. Така тривожна статистика демонструє глибокий розрив між реальними геополітичними ризиками в умовах триваючої війни в Україні та практичною готовністю державних інституцій до їх відбиття.
Суспільні страхи та реальні загрози безпеці
Аналізуючи результати опитування, варто зазначити, що відчуття вразливості охоплює переважну більшість населення. Зокрема, шістдесят відсотків респондентів вважають обороноздатність країни нульовою, а ще майже чверть оцінюють її як слабку. При цьому спектр тривог громадян виходить далеко за межі виключно воєнного вторгнення, охоплюючи широкий комплекс системних проблем:
- тотальна корупція, що підриває довіру до державних інституцій;
- критичний рівень бідності та соціального розшарування;
- прямі та опосередковані наслідки російської агресії проти України;
- глибока енергетична залежність та масована дезінформація.
Понад вісімдесят відсотків опитаних стверджують, що не відчувають себе поінформованими та готовими впоратися з кризовою ситуацією, оскільки не володіють базовими знаннями щодо алгоритму дій у надзвичайних умовах.
Дилема нейтралітету проти євроатлантичної інтеграції
Попри відчуття критичної незахищеності, ставлення молдовського суспільства до військових блоків залишається надзвичайно стриманим і консервативним. Ідея вступу до Північноатлантичного альянсу як дієвого інструменту гарантування безпеки знаходить підтримку лише у приблизно чотирьох відсотків громадян. Натомість більшість населення, яка становить близько сорока п’яти відсотків, наполягає на збереженні традиційного нейтралітету, закріпленого в основному законі країни.
- Збереження конституційного нейтралітету як пріоритет для більшості суспільства.
- Поглиблення інтеграційних процесів та співпраці з Європейським Союзом.
- Розвиток двосторонніх партнерських відносин у сфері безпеки з Румунією.
Особливою увагою в експертному середовищі користується той факт, що шість із десяти опитаних громадян визнають необхідність зовнішньої підтримки для зміцнення оборонного потенціалу, проте прагнуть отримувати її через невійськові механізми або тісну кооперацію з ЄС та Бухарестом. Подібні настрої створюють унікальне політичне середовище, де керівництво держави змушене балансувати між об’єктивною потребою модернізації армії за стандартами НАТО та глибоко укоріненими суспільними стереотипами щодо позаблокового статусу.
