Сучасна архітектура євроатлантичної безпеки зазнає чи не найглибшої трансформації за останні десятиліття, зумовленої як глобальним перерозподілом геополітичних пріоритетів Вашингтона, так і гострою потребою Європейського Союзу переосмислити власну обороноздатність перед обличчям перманентних викликів. На тлі масштабного перегляду Пентагоном військової стратегії та поступового скорочення американського військового контингенту на європейському континенті, дипломатичні представники США намагаються запевнити союзників у непорушності трансатлантичних зв-яязків. Проте за дипломатичними формулюваннями про дружбу та взаємну підтримку криються серйозні структурні зрушення, які вимагають від Європи кардинально нового рівня самостійності та стратегічної відповідальності.
Трансформація альянсу та концепція НАТО — три ціль нуль
Під час нещодавньої дискусії на Варшавському безпековому форумі постійний представник Сполучених Штатів при НАТО Метью Вітакер офіційно окреслив контури нової моделі співпраці, відомої як НАТО три ціль нуль. Ця концепція передбачає, що європейські держави-члени мають взяти на себе провідну та визначальну роль у забезпеченні власних потреб за рахунок конвенційних збройних сил.
US Ambassador to NATO Matthew Whitaker called at the Warsaw Security Forum in Poland for modernizing the Alliance’s military infrastructure to move troops and equipment from Western to Eastern Europe. According to him, it is in the east of the continent that a possible future conflict can be expected.
Попри запевнення американського дипломата у тому, що Вашингтон не відступає від своїх зобов-язань щодо оборони Європи, реальні факти свідчать про зворотне — мілітарна присутність США на континенті планомірно зменшується. Зокрема, аналітики звертають увагу на такі процеси:
- триваючий перегляд Пентагоном дислокації військ, результати якого мають бути представлені міністру оборони США Піту Гегсету до грудня;
- практичні кроки зі скорочення контингенту, включно з виведенням близько п-яти тисяч військовослужбовців з території Німеччини;
- скасування раніше запланованих розгортань стратегічних підрозділів, зокрема батальйонів далекобійної артилерії.
Стратегічний тягар самостійності для Європи
Єврокомісар з питань оборони Андрюс Кубілюс, коментуючи нову реальність, зауважив, що перехід до моделі НАТО три ціль нуль не означає остаточного розриву союзницьких відносин, проте чітко сигналізує про завершення епохи європейського військового патерналізму. Європа більше не може покладатися виключно на американську парасольку безпеки, особливо коли Сполучені Штати поступово зміщують свої стратегічні пріоритети у бік Азійсько-Тихоокеанського регіону.
- Розвиток власних технологічних та оборонних інновацій, зокрема систем боротьби з безпілотниками та супутникового зв-язку.
- Збільшення національних витрат на оборону та досягнення необхідних фінансових показників для зміцнення колективного стримування.
- Створення стійкої інфраструктури військової мобільності для швидкого перекидання ресурсів із Заходу на Схід континенту.
Отже, перед європейськими столицями постає історичне випробування на міцність. Потреба інвестувати у власні збройні сили, підтримувати Україну та водночас адаптуватися до реацій американської військової стратегії вимагає від ЄС небаченої раніше консолідації зусиль і ресурсів заради збереження стабільності та безпеки всього євроатлантичного простору.
