Нещодавня урядова постанова щодо змін у системі бронювання військовозобов’язаних спричинила потужний резонанс та хвилю гострої критики серед вітчизняних виробників озброєння, профільних асоціацій і представників експертного середовища. Попри те, що прем’єр-міністр запевнив громадськість у готовності доопрацювати спірний документ, фундаментальні підходи уряду залишаються незмінними, що створює серйозні загрози для стабільної роботи оборонно-промислового комплексу в умовах тривалої повномасштабної війни.
Дилема між фронтом та тилом: пошук балансу в умовах мобілізаційного ресурсу
Аналізуючи поточну ситуацію, варто зазначити, що державна машина намагається вирішити вкрай складне завдання: забезпечити комплектацію бойових підрозділів на передовій і водночас зберегти кадровий потенціал стратегічних підприємств. Згідно з офіційними даними Міністерства економіки, якщо навесні 2023 року в Україні налічувалося близько 528 тисяч заброньованих осіб, то вже восени 2026 року цей показник сягнув позначки у 1,4 мільйона. Така арифметика викликає занепокоєння у військових керівників, адже мобілізаційна база неухильно звужується, тоді як кількість наданих броней зростає експоненціально.
Національне агентство з питань запобігання корупції офіційно заявило про наявність суттєвих корупційних ризиків у проєкті нової постанови про бронювання, зокрема через створення додаткових дискреційних повноважень та відсутність чітких процедурних термінів для новостворених органів.
Адміністративні бар’єри та ризики для оборонної промисловості
Замість запровадження складних, але обґрунтованих методичних розрахунків, які б базувалися на реальних виробничих потужностях підприємств, кількості укладених контрактів та фактичних обсягах постачання, уряд обрав шлях простого квотування та встановлення відсоткових обмежень. Такий підхід неминуче призводить до ситуації, коли під одну гребінку підганяють як реальних виробників дефіцитної зброї та енергетиків, так і посередницькі структури. Окрім того, ідея створення Координаційного центру замість чіткого адміністрування профільними міністерствами лише розмиває відповідальність і створює додаткові штучні шлагбауми для розвитку бізнесу.
- Зростання кількості заброньованих працівників до півтора мільйона громадян.
- Відсутність представників ОПК у п’ятірці найбільших галузей за кількістю наданих броней.
- Виявлення корупційних факторів з боку НАЗК у проєкті урядового рішення.
- Загроза зриву постачання компонентів через втрату критичності субпідрядниками.
З огляду на виклики національної безпеки, державі вкрай необхідно відмовитися від поверхневих рішень на користь точкового та прозорого контролю. Боротьба зі зловживаннями має вестися через ретельне розслідування індивідуальних випадків правоохоронними органами, а не шляхом створення бюрократичних перепон, які ставлять під удар обороноздатність країни в найвідповідальніший момент.
