Я, як журналіст-розслідувач, прагну докопатися до істини у справах, які загрожують національній безпеці та міжнародному порядку. Спостереження за тим, як громадяни або вихідці з Чорногорії опиняються на передовій російсько-української війни, одягнені у ворожу форму та озброєні до зубів, викликає не просто тривогу, а гостру необхідність діяти. Коли державні інституції демонструють тривале мовчання у відповідь на задокументовані докази, суспільство опиняється під подвійним ударом: зовнішньої агресії та внутрішньої бездіяльності.
Тіньові мережі вербування та геополітичний контекст Західних Балкан
Проблема участі громадян із країн Західних Балкан у збройних конфліктах на боці Росії має глибоке ідеологічне коріння, яке живиться сербським ультранаціоналізмом та релігійними міфами. Ця інфраструктура вербування функціонує роками, використовуючи соціальні мережі для залучення нових найманців через обіцянки фінансової винагороди та ідеологічні маніпуляції.
За даними розслідування Балканської мережі журналістських розслідувань (BIRN), опублікованого восени 2025 року, мережі через Telegram активно вербували добровольців із Сербії та Боснії і Герцеговини, пропонуючи їм військові контракти, російське громадянство та інші привілеї.
Правовий вакуум та реакція державних інституцій
Попри наявність у Кримінальному кодексі Чорногорії статті 449b, ухваленої ще у 2015 році для боротьби з іноземними бойовиками, її застосування до проросійських найманців залишається проблематичним. Водночас висилка з країни у жовтні 2024 року засновника проросійської мережі Rybar Михаїла Звінчука свідчить про те, що чорногорські спецслужби здатні діяти рішуче, коли для цього є політична воля.
- Збір цифрових доказів та скриншотів із соціальних мереж.
- Офіційне звернення до Верховної та Спеціальної державних прокуратур.
- Подача запитів до парламентського комітету з питань безпеки й оборони.
- Фіксація присутності громадян Чорногорії у лавах ЗС РФ.
- Аналіз можливих погроз на адресу журналістів-розслідувачів.
- Очікування на офіційну реакцію правоохоронних органів.
Боротьба за правду та прозорість у таких чутливих питаннях вимагає мужності, оскільки прямі чи непрямі погрози від прихильників війни є прямим наслідком викриття незаконної діяльності. Я продовжуватиму збирати факти, передавати їх компетентним відомствам та вимагати реального розслідування, адже мовчання у часи війни — це співучасть.
