Україна та Японія розпочинають новий, стратегічно важливий етап співпраці у сфері управління відходами від руйнувань, розрахований на період 2027–2029 років, з особливим акцентом на підсумках реалізованого пілотного проєкту та формуванні комплексної державної політики щодо переробки будівельних відходів. Ця ініціатива, що базується на досвіді співпраці з Японським агентством міжнародного співробітництва (JICA), покликана перейти від локальних рішень до системної моделі, яка охопить усю територію України, зокрема регіони, що найбільше постраждали від руйнувань.
Результати пілотного проєкту та його масштабування
Пілотний проєкт, започаткований у 2024 році, продемонстрував значні практичні досягнення у Київській області та п’яти ключових містах – Одесі, Дніпрі, Харкові, Миколаєві та Херсоні, що свідчить про його потенціал для подальшого масштабування на всю Україну.
У межах пілотного проєкту було досягнуто низки вагомих результатів:
- передано сучасне спеціалізоване обладнання для ефективної обробки відходів;
- організовано навчання для фахівців з громад, що сприятиме підвищенню їхньої кваліфікації;
- успішно запущено процеси переробки будівельних матеріалів, створюючи таким чином основу для циркулярної економіки;
- впроваджено систему моніторингу відходів, що забезпечує прозорість та контроль над процесами;
- сформовано міцну основу для широкого використання вторинної сировини у будівельній галузі.
Системний підхід до управління відходами: залучення громад, бізнесу та виробників
Нова модель управління відходами, що розробляється, передбачає ефективну взаємодію трьох ключових стейкхолдерів: громад та місцевої влади, підрядних організацій, а також виробників будівельних матеріалів, кожний з яких відіграє важливу роль у загальному процесі.
Роль громад та місцевої влади
Місцеві органи влади мають отримати чіткі керівні принципи щодо сортування, зберігання та підготовки відходів до переробки, а також сприяти впровадженню сучасних екологічних практик на місцевому рівні.
Вимоги до підрядних організацій
Будівельні компанії зобов’язані дотримуватися єдиних стандартів, враховуючи санітарні норми та екологічні вимоги під час виконання робіт з демонтажу та утилізації будівельних матеріалів.
Інтеграція перероблених матеріалів у виробництво
Виробники будівельних матеріалів мають відігравати ключову роль у інтеграції перероблених матеріалів у виробничі процеси, що дозволить не тільки зменшити витрати первинних ресурсів, але й активно стимулюватиме розвиток ринку вторинної сировини.
Європейські стандарти та якість будівельної продукції
Україна вже здійснила імплементацію європейського законодавства у сфері якості будівельних матеріалів, що означає, що будь-яка продукція, виготовлена з перероблених відходів, повинна відповідати найвищим стандартам безпеки та якості, встановленим Європейським Союзом. Особлива увага приділяється розвитку нормативної бази для використання вторинних матеріалів у таких важливих сферах, як дорожнє будівництво та реалізація масштабних інфраструктурних проєктів.
Виклики: проблема азбесту та небезпечних відходів
Одним із найскладніших викликів залишається належна утилізація азбестовмісних матеріалів, для яких в Україні наразі відсутній єдиний уніфікований стандарт поводження. Ця проблема пов’язана з кількома ключовими аспектами:
- відсутність уніфікованих протоколів для безпечного поводження з азбестовмісними відходами;
- потенційні ризики для здоров’я населення через неправильну утилізацію;
- обмежена кількість спеціалізованих лабораторій для проведення необхідного аналізу;
- нагальна потреба в адаптації міжнародного досвіду та передових практик.
Японська сторона висловила готовність передати сучасне лабораторне обладнання до Київської області, що значно покращить можливості для проведення екологічного аналізу матеріалів безпосередньо на місцях.
Інфраструктура переробки: приклад Бородянки
Особливо відзначено успішний досвід Бородянки, де вже сформовано повний цикл обробки відходів від руйнувань, а перероблені матеріали активно використовуються для виробництва дорожнього покриття та будівельних компонентів. Цей кейс розглядається як зразкова модель, яку планується масштабувати на всю територію України.
Стратегічні напрями розвитку до 2030 року
Міністерство розвитку громад та територій України визначило низку ключових стратегічних напрямів державної політики у сфері управління відходами, спрямованих на сталий розвиток та екологічну модернізацію країни до 2030 року:
- гармонізація українського законодавства з відповідними нормами Європейського Союзу;
- впровадження принципів Європейського зеленого курсу, що сприятиме досягненню кліматичних цілей;
- пріоритетне ставлення до переробки відходів над їхнім захороненням;
- створення ефективних економічних стимулів для залучення бізнесу до процесів переробки;
- розвиток сучасної інфраструктури переробки відходів;
- організація масового навчання для громадськості та фахівців у цій галузі.
Міжнародна співпраця та залучення інвестицій
Україна активно розвиває співпрацю зі Світовим банком та JICA з метою формування єдиної екосистеми управління відходами, що, своєю чергою, дозволить залучити необхідні інвестиції для відновлення зруйнованої інфраструктури та впровадження екологічних інновацій. Поточний етап проєкту триватиме до вересня 2026 року, після чого планується розпочати нову фазу співпраці без жодних перерв.
Масштаби проблеми: статистика руйнувань
За даними звіту RDNA5, масштаби руйнувань в Україні вражають: пошкоджено або зруйновано близько 14% житлового фонду, а загальні збитки перевищують 61 мільярд доларів США. Було обліковано понад 6 мільйонів тонн відходів від руйнувань, хоча фактичні обсяги, ймовірно, значно перевищують офіційні статистичні дані, що підкреслює критичну потребу в розробці ефективної системи переробки будівельних відходів та повторного використання матеріалів.
Висновок: курс на екологічне відновлення України
Співпраця України та Японії закладає фундамент для створення сучасної системи управління відходами, яка відповідатиме найвищим міжнародним стандартам, і є ключовим кроком на шляху до перетворення відходів руйнувань на цінний ресурс для відбудови країни та забезпечення її сталого екологічного розвитку.
