Результати останнього опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), проведеного в період з 20 по 27 квітня 2026 року, виявили разючий консенсус серед українців щодо причин зриву мирних ініціатив: 60% респондентів переконані, що саме Росія несе відповідальність за перешкоджання припиненню війни в Україні.
Ці дані підкреслюють стійке сприйняття російської агресії як головного чинника, що блокує будь-які спроби досягнення миру, незважаючи на складну геополітичну ситуацію та інформаційний тиск.
Аналіз відповідей респондентів
Аналізуючи детальніше результати дослідження, стає очевидним, що українське суспільство демонструє чітке розуміння джерел конфлікту та його ескалації. Слід зазначити, що лише 14% опитаних поклали відповідальність за неуспіх у завершенні війни на Сполучені Штати Америки, тоді як 7% вважають, що відповідальність лежить на самій Україні. Ще 5% респондентів вказали на Європу як на перешкоду, а 2% – на Китай.
Виконавчий директор КМІС коментує результати
“Російська пропаганда та специфічна медіа політика деяких українських, так званих “союзників”, з одного боку, не мають успіху, щоб переконати українців бачити перешкоду до миру в Україні/Європі. З іншого боку, утім, ці 12% – це кілька мільйонів наших співгромадян. В абсолютному вимірі це велика кількість людей, що вказує на те, що з погляду інформаційної безпеки в Україні зберігається багато ризиків”, – зазначив виконавчий директор КМІС Антон Грушецький.
Його коментар висвітлює складність інформаційного простору та необхідність постійної уваги до питань інформаційної безпеки, навіть серед населення, яке загалом демонструє консолідовану позицію.
Методологія дослідження
Всеукраїнське опитування, проведене КМІС, базувалося на надійній методології, що забезпечує достовірність отриманих даних. Було використано метод телефонних інтерв’ю, застосовано випадкову вибірку мобільних телефонних номерів, що охоплювала всі підконтрольні уряду регіони України. Загалом було опитано 1005 респондентів віком від 18 років і старше, які на момент проведення опитування проживали на підконтрольній території України.
Статистична похибка, за стандартних умов, не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% для показників, близьких до 10%, та 1,8% для показників, близьких до 5%, з імовірністю 0,95 та врахуванням дизайн-ефекту 1,3. Важливо зазначити, що в умовах війни до цієї формальної похибки додається певне систематичне відхилення, що є невід’ємною частиною подібних досліджень в умовах збройного конфлікту.
Ці дані формують важливий контекст для розуміння суспільної думки в Україні щодо шляхів досягнення миру та відповідальності за його відсутність.
