Після того, як вщухнуть розмови щодо судових засідань та жарти про вплив окремих осіб на кадрову політику, українському суспільству належить серйозно осмислити уроки останніх років. Українці, здатні перетворювати на жарт будь-які життєві обставини, використовують це як механізм виживання, вироблений десятиліттями турбулентності, небезпек та історичних травм, що дозволяє не впадати у відчай.
Глибока трагедія та некомпетентність влади
Усвідомлення масштабу проблеми
Насправді ми є свідками величезної трагедії. Трагедії не лише війни як такої, не лише тисяч смертей і зруйнованих міст. А ще й усвідомлення, що в один із найстрашніших моментів нашої історії країною керували люди, які виявилися катастрофічно некомпетентними, цинічними й абсолютно відірваними від реальності.
У найтяжчі моменти повномасштабного вторгнення, коли кожен день приносив втрати, страждання та руйнування, значна частина системи державного управління функціонувала формально, займаючись не тим, чим мала б займатися держава, що бореться за виживання. Україна виживала значною мірою всупереч слабкості, хаосу та деградації державної машини.
- Горизонтальні зв’язки суспільства стали опорою: волонтери, чиновники середньої ланки, військові, освітяни, лікарі, малий та середній бізнес брали на себе відповідальність, не чекаючи наказів.
- Люди збирали кошти на дрони, шукали бронежилети, ремонтували техніку для фронту, евакуювали дітей, надавали прихисток переселенцям, працювали без вихідних, вірячи у власну країну, а не завжди в справедливість системи.
Масштаб моральної сліпоти
Найстрашніше у цій ситуації – це не самі факти корупції, а масштаб моральної сліпоти. Поки одні гинули на фронті, збирали кошти на потреби військових, а їхні близькі жили в постійному страху, інші будували маєтки, освоювали бюджети та заробляли на державі, армії та хаосі. Це не просто корупція, а відверте мародерство.
І хай як хтось намагається забалакати цю проблему мемами, жартами і прикритись інформаційним шумом, суть від того не змінюється: під час великої війни ми маємо справу навіть не з корупцією – з відвертим мародерством.
Шляхи виходу: професійність та невідворотність покарання
Професійність як цінність
Суспільство має зробити висновки, адже країна не має права жити в режимі нескінченного експерименту. Професійність, розум та компетентність мають знову стати головними цінностями, а не поступатися місцем харизмі, шоу чи телевізійним образам. Україна має перестати бути країною, де домінує “Netflix” чи “Ліга сміху”.
В Україні вже сформувалося покоління сильних професіоналів: чиновників, управлінців, дипломатів, економістів, антикорупціонерів, військових, технократів з міжнародним досвідом, які здатні будувати інституції. Їм потрібно дати можливість працювати. Країна у стані війни – це не сцена для політичного перформансу.
Невідворотність правосуддя
Другим критично важливим висновком є необхідність запуску механізму невідворотності покарання. Держава має продемонструвати здатність реалізувати правосуддя, інакше ризик повторення неприємних історій залишатиметься. НАБУ, САП та судова система мають довести справи до кінця якісно та без зайвого ажіотажу, задля оздоровлення держави.
Якщо особи, причетні до корупційних діянь, знову уникнуть відповідальності, система зробить висновок, що так можна діяти й надалі. Це призведе до повторення ситуації, але з меншим внутрішнім ресурсом країни для виживання.
Україна – не Росія: надія на майбутнє
Попри всі неприємні події, Україна довела, що вона – не Росія. Це стало очевидним, коли суспільство вийшло на вулиці на захист НАБУ та САП, демонструючи здатність втручатися у власну історію.
І саме тому не все втрачено.
Хоча демократична трансформація України затягнулася, а ціна за право бути європейською державою висока, історія України за 35 років незалежності – це історія падінь і підйомів, історія віри в країну, незважаючи ні на що.
На запитання європейського чиновника щодо того, на кого можна покластися в умовах корупційних скандалів, відповідь була однозначною: підтримати український народ, який докладає останніх зусиль, аби країна мала успіх. Цей народ зробив свій історичний вибір і залишається йому вірним, попри високу ціну. Навіть після найстрашніших помилок, втрат і розчарувань, Україна зможе піднятися і продовжити свій шлях.
