11 травня високий представник у Боснії і Герцеговині Крістіан Шмідт оголосив про свою відставку, що миттєво стало центральною новиною, адже його посада є найвищою в системі влади країни. Високий представник є гарантом виконання Дейтонських мирних угод (ДМУ), які поклали край війні в Боснії і Герцеговині, встановили та гарантують мир у державі. Шмідт також очолює Офіс високого представника (ОВП), при якому діє Рада з імплементації миру, що складається з представників 53 країн і якій допомагають європейські сили EUFOR. Особливе занепокоєння викликає його відставка в такий непростий для Боснії і Герцеговини час, коли спостерігається нестабільність у сфері безпеки та політичного розвитку, поглиблюється політико-економічна криза, а державі загрожує розкол, до того ж, до загальних виборів залишається всього п’ять місяців. За цією гучною відставкою, очевидно, стоїть ціле сплетіння проблем і причин, що підкреслює складність, а можливо, й драматизм поточної ситуації в країні.
Втома від Шмідта і втома Шмідта?
12 травня, після планового засідання Ради безпеки ООН, де обговорювалася чергова піврічна доповідь Офісу високого представника щодо ситуації в Боснії і Герцеговині, Крістіан Шмідт у своїх інтерв’ю частково розкрив причини відставки, зазначивши, що його “змусив тиск не тільки на нього, але й на структури ДМУ”. Хоча він не вказав на конкретних осіб, які чинили цей тиск, Шмідт наголосив на стійкій підтримці з боку європейських столиць. Несподівано він також додав, що закриття Офісу високого представника наразі неможливе, оскільки це могло б поставити під сумнів існування ДМУ та EUFOR, якщо поставлені цілі не будуть досягнуті. Крім того, Шмідт згадав “особисті причини” своєї відставки, що може свідчити про втому від недостатньої підтримки з боку міжнародної спільноти в Боснії і Герцеговині, постійної боротьби за цілісність держави з Мілорадом Додіком, якого характеризують як сепаратиста та друга Путіна, а також про невдоволення його діями з боку бошняцьких лідерів. Протягом усіх п’яти років своєї каденції Шмідт перебував під тиском міжнародних гравців, зокрема Росії та Китаю, які блокували його призначення та виступали за ліквідацію посади високого представника. Угорський уряд Віктора Орбана також блокував санкції проти Додіка, де-факто підтримуючи сепаратистські настрої боснійських сербів. Сербський президент Александар Вучич, зі своїми амбіціями щодо “сербського світу”, також став опонентом Шмідта, що суперечить Дейтонським угодам. Нещодавно до дестабілізації ситуації в Боснії і Герцеговині долучилися і Сполучені Штати Америки. Не виключено, що втома від Шмідта накопичилася і в самій Боснії і Герцеговині, Євросоюзі та Америці, враховуючи його широке використання “Боннських повноважень”, що дозволяли йому змінювати закони, скасовувати їх та втручатися в політичні процеси, що викликало критику щодо “іноземного втручання” та “колоніального стилю” управління.
“Шмідт виявився тут зайвим. Більше того, став заважати американцям реалізувати стратегічно важливий проєкт – будівництво Південного інтерконектора.”
Американський слід
Ймовірно, ключову роль у відставці Крістіана Шмідта зіграли Сполучені Штати Америки, які з приходом до влади Дональда Трампа посилили тиск на нього. Зміна пріоритетів Вашингтона щодо Боснії і Герцеговини, де на перше місце вийшли бізнес-проєкти друзів та партнерів американського президента, зокрема в енергетиці, зробила Шмідта “зайвим”. Більше того, він став перешкодою для реалізації стратегічно важливого проєкту – будівництва Південного інтерконектора, який має з’єднати газопроводи Хорватії та Боснії і Герцеговини для постачання американського газу. Проблемою стали спроби високого представника врегулювати питання державної власності, що не влаштовувало США. Це також стосується спроб Шмідта знайти рішення, яке б не спричинило чергового загострення відносин між Республікою Сербською та центральною владою Боснії і Герцеговини. Особливе незадоволення виявили власники маловідомої компанії AAFS Infrastructure and Energy, пов’язаної з оточенням президента США. Щоб допомогти друзям Трампа, американська адміністрація змінила своє ставлення до Мілорада Додіка, зробивши його частим гостем у Вашингтоні та поступово виводячи його з міжнародної ізоляції, зокрема знявши санкції з нього та його близького оточення. В обмін на це Додік підтримав закон Боснії і Герцеговини, який дозволяє зазначеній компанії без тендерів та з порушенням правил ЄС щодо конкуренції стати інвестором та реалізатором проєкту. Це стало серйозним ударом та попередженням для Шмідта, адже головний противник Дейтонських угод та Боснії і Герцеговини фактично став головним лобістом американських приватних бізнес-інтересів. Позиція високого представника викликала незадоволення не тільки боснійських сербів та адміністрації США, але й бошняків, зацікавлених у газопроводі, що призвело до заяв про “нерозуміння” Шмідтом ситуації в Боснії і Герцеговині та доцільності подальшого існування ОВП.
Що буде з Офісом високого представника?
Відставка Шмідта та обрання його наступника ставлять під сумнів подальшу діяльність Офісу високого представника. Більшість країн, особливо з ЄС, вважають, що закриття ОВП наразі недоцільне, оскільки він забезпечує імплементацію ДМУ, зберігає конституційний лад та цілісність Боснії і Герцеговини, особливо в умовах зростаючої крихкості миру. Закриття офісу призведе до виведення сил EUFOR, що може стати останнім кроком до знищення цілісності держави. Ідею ліквідації ОВП підтримують Росія, Мілорад Додік та деякі маргінальні політики. З’явилася також провокативна ідея “перенесення” ОВП до іншої, нібито нейтральної держави, що відволікає від реальних реформ та ускладнює консультації щодо державних проблем. Хоча ОВП ніколи не розглядали як постійну інституцію, Рада з імплементації миру у 2008 році ухвалила “Порядок денний 5+2”, який визначає п’ять цілей та дві умови для закриття ОВП та переходу країни до повноцінного самоврядування. Наразі виконано лише дві умови, тому ОВП, ймовірно, продовжуватиме свою діяльність, хоча зміна його функцій, алгоритмів роботи та структури є необхідною.
Головний мандат країни хочуть обмежити
Існує ймовірність обмеження мандату високого представника, що підтвердилося дискусіями в Раді безпеки ООН, де обговорювалося “значне обмеження” Боннських повноважень та законодавчого втручання, натомість збільшення експертних та консультативних функцій. Велика Британія наполягає на збереженні Боннських повноважень, тоді як Німеччина та Франція поки не висловили чіткої підтримки. Росія продовжує вимагати ліквідації ОВП, а Китай вимагає жорсткого дотримання протоколів, зокрема схвалення наступника Шмідта Радбезом ООН, що дає Росії можливість шантажувати інші країни. Більшість країн, схоже, згодні з необхідністю “полегшити” мандат, передавши відповідальність за Боснію і Герцеговину місцевим елітам.
Хто наступний?
Крістіан Шмідт працюватиме до призначення його наступника, яке очікується у червні. Головними вимогами до кандидатів є висока компетенція у питаннях Боснії і Герцеговини та Західних Балкан, сприйняття з боку всього політикуму країни та відданість її суверенітету й цілісності. Новий представник повинен не диктувати, а допомагати місцевій владі приймати важливі рішення. Серед можливих кандидатур згадується британська дипломатка Карен Пірс, що свідчить про прагнення Лондона відігравати вагомішу роль у Боснії і Герцеговині. Також розглядається кандидатура неназваного італійського дипломата, якого підтримують США, а Вашингтон має власну кандидатуру. Традиційно на цю посаду призначали представника однієї з країн ЄС, а його заступником – громадянина США, але чи збережеться цей принцип, поки незрозуміло. Обрання нового високого представника обіцяє бути складним викликом для Ради з імплементації миру, що може супроводжуватися бурхливими суперечками.
