Європейський Союз розглядає низку впливових політичних діячів на посаду спеціального представника, який мав би вести переговори щодо російсько-української війни, однак процес вибору ускладнюється внутрішніми розбіжностями в самому блоці. Серед потенційних кандидатів, як повідомляє Politico, фігурують колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель, експрем’єр Італії Маріо Драгі та чинний президент Фінляндії Александр Стубб. Ці постаті, кожна з яких має значний політичний досвід, потенційно могли б стати ключовими фігурами у складних дипломатичних зусиллях. Видання також згадує очільницю європейської дипломатії Жозепа Борреля як ймовірного кандидата, однак її попередньо жорстка позиція щодо переговорів з Росією може стати перешкодою.
Кандидати та їхні перспективи
- Ангела Меркель: Її перевагами є прямий досвід спілкування як з українським, так і з російським керівництвом, а також її поточна доступність. Однак, попередні невдалі спроби її посередництва викликають сумніви у частини європейської спільноти щодо її ефективності цього разу.
- Маріо Драгі: Має значний авторитет у Європі і не сприймається як надмірно войовничий чи проросійськи налаштований. Проте, відсутні публічні сигнали про його особисту зацікавленість у такій ролі, враховуючи його фокус на економічних питаннях.
- Александр Стубб: Володіє досвідом посередництва на внутрішній арені та висловлював зацікавленість у подібній ролі. Його кандидатурі потрібна буде широка підтримка ЄС, а членство Фінляндії в НАТО може бути сприйняте Москвою негативно.
Альтернативні варіанти та виклики
Видання Politico зазначає, що ключовою перешкодою для вибору перемовника є не позиція Росії чи України, а нездатність країн ЄС досягти консенсусу.
Крім згаданих постатей, розглядаються й інші варіанти. Зокрема, видання “Європейська правда” інформує, що у Німеччині обговорюють кандидатуру чинного президента Франка-Вальтера Штайнмаєра. Водночас, Берлін категорично відкидає пропозицію Володимира Путіна щодо кандидатури колишнього канцлера Герхарда Шредера, вважаючи це спробою посіяти розкол у Європі. Окремі джерела вказують на можливість призначення представника, який не є прямим представником ЄС, враховуючи глибоку недовіру Володимира Путіна до блоку. У цьому контексті згадуються міністр закордонних справ Норвегії Еспен Барт Ейде або міністр закордонних справ Індії Джайшанкар, який підтримує контакти з обома сторонами конфлікту.
Вибір такого перемовника є надзвичайно складним завданням, що вимагає не лише високого рівня довіри та дипломатичного хисту, але й здатності долати геополітичні розбіжності. Позиція Каї Каллас, голови дипломатії ЄС, яка раніше виступала проти прямих переговорів, але згодом висловила готовність обговорити це питання, також є предметом дискусій. Хоча вона сама висловила готовність “розпізнати пастки, які розставляє Росія”, троє дипломатів ЄС висловили думку, що її жорстка антиросійська позиція може викликати рішучу відмову з боку Кремля, фактично виключаючи її з числа кандидатів. Це підкреслює делікатність ситуації та необхідність пошуку балансу між твердістю позиції та готовністю до діалогу. Пошук компромісної фігури, яка б могла задовольнити всі сторони, триває, але на даний момент європейська дипломатія стикається з серйозними викликами у цьому напрямку.
