Російська Федерація активно використовує стратегію “м’якої сили” для вербування громадян з країн Африки, а також Індії, Іраку та Куби, залучаючи їх до участі у війні проти України. Цей процес є системним і добре продуманим, спрямованим на використання вразливості та прагнення людей до кращого життя, перетворюючи їхні надії на інструмент агресивної війни. Аналіз методів і механізмів вербування, проведений на основі матеріалів інтерв’ю з військовополоненими з країн Африки, виявив кілька основних сценаріїв, за якими іноземці потрапляють до лав російської армії.
Масштабна проблема: “Квиток в один бік”
Системне вербування та його географія
Відповідаючи на запит щодо проблеми вербування громадян африканських країн, варто зазначити, що Росія продовжує цю практику, незважаючи на домовленості з окремими державами. За даними Головного управління розвідки України, на кінець квітня 2026 року було встановлено дані 2 965 громадян африканських країн, які підписали контракти з російською армією. До країн, з яких походить найбільша кількість найманців, входять Кенія, Єгипет, Камерун, Гана, Нігерія, Уганда, Алжир, Малі, Південний Судан та Південно-Африканська Республіка. Раніше українська розвідка повідомляла про залучення осіб з 36 країн Африки. Ця мережа вербування не обмежується Африкою, охоплюючи також громадян Індії, Іраку та Куби. Зокрема, у грудні 2025 року МЗС Індії повідомило про вербування 202 громадян Індії до російських збройних сил з 2022 року.
“Наприкінці квітня 2026 року Головне управління розвідки України повідомило про ліквідацію чергової групи іноземців — громадян Кенії, яких російське командування кинуло у фактично самовбивчий штурм.”
Кенія: епіцентр обману
Особливо гостро ситуація виглядає в Кенії, де на початку 2026 року місцева розвідка виявила, що близько тисячі кенійців опинилися на війні через відвертий обман. Людям обіцяли роботу електриками чи сантехніками, видавали туристичні візи через російське посольство в Найробі, а після приїзду змушували підписувати контракти російською мовою, якої вони не розуміли. Після цього їх з мінімальною підготовкою відправляли на передову. Російська сторона формально посилається на “добровільне вступлення до лав збройних сил”, заперечуючи примус, проте за лаштунками діють підпільні агентства та тіньові схеми.
Реакція африканських урядів
Уряди африканських країн починають реагувати на цей виклик. Влада Кенії закрила понад 600 сумнівних рекрутингових агентств і намагається домовитися з Москвою про офіційну заборону призову своїх громадян. Аналогічні процеси тривають і в Південній Африці, де на рівні президентів обговорюється повернення чоловіків з фронту. Однак, поки Росія використовує “сірі” канали та обіцянки легкого заробітку, сотні людей з усього світу продовжують ставати розхідним матеріалом у війні РФ.
Сценарії пастки: як обіцянки перетворюються на зброю
За фасадом різних “можливостей” ховається добре налагоджений механізм вербування, де замість дипломів чи робочих контрактів людям зрештою вручають зброю. Існує кілька основних сценаріїв, за якими іноземці потрапляють до лав російської армії.
- Культурні та спортивні заходи: Вербувальники працюють як в країнах Африки, так і в Росії, допомагаючи з оформленням туристичних віз для участі у фестивалях чи змаганнях. Багато хто розглядає такий візит як шанс знайти роботу і залишитися в РФ, не підозрюючи, що під “працевлаштуванням” мається на увазі військова служба.
- Спеціалізовані агентства з працевлаштування: Цільова аудиторія – люди в скрутному фінансовому становищі, готові платити рекрутерам за пошук вакансій. У цій схемі панує максимальна анонімність, а готівка передається через посередників. Учасники часто навіть не знають, хто саме допоміг їм опинитися на іншому континенті, доки не стає занадто пізно.
- Міжнародні гранти та освітні програми: Освітні грантові проєкти пропонують безкоштовне навчання у російських університетах, повне покриття витрат і навіть стипендії. Переможці зараховуються без іспитів і отримують можливість вчитися англійською. Проте для багатьох ця інтелектуальна траєкторія завершується отриманням російського паспорта та подальшим підписанням контракту на службу в армії.
Механізми утримання: від ізоляції до ідеологічної обробки
Процес вербування включає складні мережі взаємодій, куди входять агенти або рекрутингові агентства в рідних країнах кандидатів, агенти в сусідніх країнах (для допомоги з оформленням віз), а також мережі персоналу в Росії, які зустрічають, розміщують, оформлюють документи та допомагають із бюрократичними процедурами. Новобранці не завжди усвідомлюють, на що вони підписуються і де опиняються. Система вербування працює за принципами класичної торгівлі людьми: у шукачів кращої долі забирають паспорти під приводом оформлення документів, обмежують зв’язок з рідними та змушують підписувати папери, змісту яких вони не розуміють.
- Позбавлення документів та свободи пересування: Паспорти забирають під приводом оформлення заявок на громадянство РФ, фактично позбавляючи людину свободи пересування та вибору ще до того, як вона потрапить на фронт.
- Ізоляція та відсутність зв’язку: Після прибуття іноземці часто залишаються без засобів зв’язку з рідними. Відсутність доступу до інтернету та відмова у видачі російських SIM-карт для особистих потреб перетворюють їх на “невидимок”. Без документів, без мови та без можливості зателефонувати додому вони опиняються в пастці.
- Мовний бар’єр як зброя: Люди, які зовсім не володіють російською мовою, стають особливо вразливими. Вербувальники свідомо ігнорують нерозуміння мови, і підписи під контрактами з Міноборони РФ ставляться “наосліп”, що часто означає підписання собі смертного вироку.
- Ідеологічна обробка: Росія використовує не лише примус та обман, а й створює категорію “лояльних рекрутів”, для яких участь у війні є свідомим вибором, сформованим роками перебування в російському середовищі та під прямим впливом пропаганди. Програми на кшталт “Open Doors: Russian Scholarship Project” фактично стають інкубаторами для майбутнього мобілізаційного ресурсу.
“Один із полонених, випускник московської Вищої школи економіки з Нігерії, став яскравим прикладом такого “репрограмування”. Це вже не випадкова жертва обману, а ідеологічно підкований боєць, який вільно володіє російською та оперує термінами про “багатополярний світ” і “американську гегемонію”.”
Ілюзія порятунку: що штовхає іноземців у чужі окопи
Головним рушієм, що змушує людей з іншого континенту опинятися в епіцентрі війни в Україні, є прагнення вирватися зі злиднів та знайти бодай якийсь шанс на майбутнє. Для більшості вербованих їхні рідні країни — це місця, де молодь позбавлена перспектив, а стабільна робота є недосяжною розкішшю. Росія в цій ситуації майстерно продає образ “країни можливостей”, де мотивація кожного найманця стає інструментом у руках Кремля.
Антиамериканські настрої та “багатополярний світ”
Ідеальною ціллю для вербувальника є людина, яка не цікавиться політикою, а стежить, наприклад, лише за спортом. Такі кандидати перебувають у повному вакуумі, не маючи доступу до об’єктивних новин і сприймаючи світ фрагментарно, крізь викривлені пропагандистські образи. Попри відсутність глибоких знань про війну РФ проти України, у багатьох з них домінують сильні антиамериканські настрої, і Росія сприймається як “справедливий противник США”, який нібито бореться за багатополярний світ.
“Історія з вербуванням іноземців — це ще один приклад того, як насправді Росія “поважає” міжнародні домовленості. Усі обіцянки, надані кенійській чи будь-якій іншій стороні, на ділі виявляються звичайною брехнею.”
Шляхи уникнення трагічної долі
Українська розвідка та офіційні органи влади застерігають: будь-яка поїздка до Росії з метою заробітку чи навчання несе в собі реальний ризик опинитися в ролі “смертника” на полі бою. Для України кожен, хто взяв до рук зброю на боці агресора, є російським співучасником у цій війні. Існує два дієвих способи уникнути трагічної долі:
- Ігнорування пропозицій вербувальників: Не підписувати жодних документів із представниками РФ. Участь у війні на боці окупанта є незаконною, аморальною та прямим порушенням Статуту ООН. Урядам африканських країн слід рішуче діяти: публічно застерігати своїх громадян та жорстко блокувати підпільні рекрутингові схеми на місцях.
- Здача в полон: Для тих, хто вже опинився на передовій, єдиний шанс зберегти життя — це здатися в полон. Більшість іноземців, які перебувають в українському полоні, потрапили туди під час свого першого ж бою. Україна гарантує поводження з полоненими згідно з усіма нормами міжнародного права, що дає іноземним громадянам єдину реальну можливість згодом повернутися додому до своїх родин.
Ірина Субота
