Рішення саміту ЄС щодо відкриття переговорних кластерів з Україною не виправдало сподівань Києва та його прихильників у Європейському Союзі, які очікували швидшого прогресу. Незважаючи на прагнення України відкрити решту п’ять переговорних кластерів у липні, ця позиція не була закріплена в остаточному рішенні саміту, що проходив у Брюсселі.
Поміркований підхід ЄС до переговорів з Україною
У висновках саміту щодо України згадується необхідність відкриття подальших кластерів, але в дуже консервативному форматі. Зокрема, зазначається, що Європейська рада вітає відкриття кластера “Основи” 15 червня 2026 року і “з нетерпінням чекає на відкриття подальших кластерів на основі заслуг”. Цей формулю “на основі заслуг” може бути використаний для затягування відкриття решти кластерів, особливо до моменту імплементації Україною певних реформ, що викликає занепокоєння щодо майбутнього процесу інтеграції.
Відсутність одностайності щодо амбітних планів
Питання про відкриття всіх кластерів було піднято на зустрічі Європейської ради Президентом Зеленським та низкою лідерів держав, однак, як повідомило джерело в Європейській комісії, бракувало голосів для прийняття такого рішення. Для одностайності, яка є обов’язковою, не було достатньої підтримки, що фактично унеможливило обговорення цього питання в тому форматі, на який розраховувала українська сторона.
“Одностайності вимагається, і її не було”, – пояснило джерело, наголосивши на відсутності будь-яких перспектив ухвалення рішення в бажаній Києвом формі.
Роль окремих держав у процесі
Попередньо угорський прем’єр-міністр Петер Мадяр висловлював задоволення тим, що йому вдалося “викреслити” прискорене приєднання України до ЄС з рішення саміту. До цього він заявляв про наявність у Угорщини питань щодо відкриття решти кластерів з Україною, проте коло опонентів цього сценарію виявилося значно ширшим, що свідчить про складність консенсусу в межах Європейського Союзу щодо темпів розширення.
- Невиправдані сподівання України щодо швидкого відкриття переговорних кластерів.
- Консервативний підхід ЄС, закріплений у формулюванні “на основі заслуг”.
- Відсутність одностайності серед країн-членів ЄС щодо амбітних планів України.
- Потенційне використання “заслуг” як інструменту для затягування процесу.
- Позиція окремих країн-членів, що впливає на загальне рішення.
Таким чином, хоча процес інтеграції України до Європейського Союзу триває, його темпи та механізми відкриття нових етапів переговорів виявилися більш повільними та залежними від досягнення консенсусу серед усіх країн-членів, ніж очікувалося.
