Дискусії щодо “асоційованого” чи “проміжного” членства України в Європейському Союзі часто зосереджуються на політичній привабливості назви такого формату та участі України в інституціях ЄС, проте за кадром залишаються економічні аспекти, зокрема умови поступового доступу до внутрішнього ринку ЄС. Французька пропозиція, яка чітко виключає тимчасовий вільний доступ української агрохарчової продукції та дотації в рамках Спільної аграрної політики, є винятком. Інші пропозиції, як правило, зводяться до очікування повної адаптації українського законодавства до норм ЄС, що робить ідею “асоційованого членства” красивою, але позбавленою практичного сенсу. Довготривалість передвступних переговорів створює ризик відрізання українських галузей від ринку ЄС, особливо з огляду на нову торговельну політику Євросоюзу, яка відходить від універсальних правил на користь економічної безпеки, взаємності та протекціонізму.
Зміна парадигми в торговельній політиці ЄС, що стала очевидною за останні два роки, зумовлена низкою викликів, які Єврокомісія намагається вирішити за допомогою Акту індустріального прискорення ЄС (Industrial Accelerator Act, IAA). Цей акт, який перебуває на розгляді європейських інституцій, спрямований на протидію зниженню частки обробної промисловості у ВВП ЄС, надмірному імпорту китайських товарів, залежності від критичних сировинних матеріалів, енергетичній вразливості, тягарю декарбонізації та деградації системи СОТ.
Ключові виклики для промисловості ЄС
- Зниження частки обробної промисловості у ВВП ЄС: з 17,4% у 2000 році до 14,3% у 2025 році.
- Лавина субсидованого імпорту китайських промислових товарів, що шкодить європейському машинобудуванню. У 2025 році дефіцит торговельного балансу ЄС з КНР досяг 360 млрд євро.
- Залежність європейської промисловості від постачальників критичних матеріалів і технологій з третіх країн, які можуть використовувати цю залежність як інструмент політичного тиску.
- Енергодефіцитність європейської економіки та її вразливість до енергетичних криз.
- Зобов’язання щодо декарбонізації, які створюють конкурентні перешкоди для європейських експортерів на ринках з менш суворими кліматичними правилами.
- Деградація системи ГАТТ/СОТ та зростаюче підпорядкування міжнародної торгівлі “закону джунглів”.
Відповідь ЄС: Акт індустріального прискорення
Акт індустріального прискорення ЄС пропонує низку інструментів для протидії цим викликам:
- Критерій “Made in Europe (Union Origin)”: надає переваги у державних закупівлях, державній допомозі та аукціонах на закупівлю електроенергії для стратегічних індустрій, таких як батареї, сонячні панелі, вітроенергетичне обладнання, ядерні та водневі технології, енергомісткі та автомобільна галузі.
- Поєднання з критерієм “низьковуглецевого вмісту”: для енергомістких індустрій, зокрема алюмінію, цементу та хімічної галузі.
- Обмеження участі в держзакупівлях: для постачальників третіх країн, які не мають відповідних угод з ЄС або не є сторонами Угоди СОТ про державні закупівлі.
- Обмежувальний режим прямих іноземних інвестицій: за аналогією з Китаєм, щодо стратегічних секторів.
Ключовим елементом Акту є критерій “Made in Europe”, який може стати потужним торговельним бар’єром для конкурентів ЄС, зокрема Китаю, а в найближчому майбутньому – і для України. Предметне наповнення цього критерію та його застосування до окремих секторів перебувають у центрі уваги європейських законодавців.
Нові бар’єри на шляху до ЄС
Режим IAA доповнюється іншими законодавчими ініціативами ЄС, спрямованими на захист окремих стратегічних галузей:
- Регламент про протидію “глобальному надлишку потужностей у чорній металургії”: запроваджує постійний механізм квот на імпорт сталі, які будуть удвічі меншими за історичні середні обсяги. Квоти на імпорт сталі з України до ЄС становитимуть лише трохи більше 60% від обсягів 2025 року.
- Перегляд Регламенту про вуглецевий прикордонний податок (CBAM): розширює сферу дії на нові категорії товарів, такі як побутова техніка, двигуни та запчастини до автомобілів. Водночас, Єврокомісія не поспішає застосовувати до України норму форс-мажорного незастосування на період війни.
- Новий інструмент “диференціації торгівлі”: спрямований на ребалансування торговельних потоків з країнами, де спостерігається значний торговельний дисбаланс, і спрямований на забезпечення взаємності. Цей інструмент фактично відмовляється від принципу режиму найбільшого сприяння в рамках ГАТТ.
“На наших очах формується економічний “форт Європа”, в якому пануватиме ідеологія “обложеної фортеці”. І крізь цю призму сприйматимуть та переглядатимуть відносини Євросоюзу з сусідами та торговельними партнерами.”
В умовах, коли Європейський Союз активно будує свій “економічний форт”, Україні як державі-кандидату необхідно інтегруватися в цей периметр. Це може включати визнання української продукції як “Made in Europe” для доступу до держзакупівель, звільнення української сталі від нових тарифних квот, тимчасове виключення України зі сфери застосування CBAM, визнання національної системи торгівлі викидами парникових газів, а також розширення сфери застосування угоди про взаємне визнання оцінок відповідності (промисловий безвіз) на перспективні категорії товарів. Такі домовленості стануть економічною “начинкою” пакету прискореної інтеграції та нададуть Україні необхідної політичної ваги, зміцнюючи її оборонний сектор.
Однак, на шляху реалізації цієї візії стоять значні перешкоди, зокрема протекціонізм європейських індустрій, повільне впровадження європейського законодавства в Україні та брак чіткої промислової політики самої України як держави-кандидата. Важливо сформувати таке бачення вже зараз, враховуючи потреби українських експортерів та майбутні пропозиції ЄС щодо політики розширення.
