Правоохоронні органи України викрили та притягнули до відповідальності військовослужбовця Національної гвардії, який, перебуваючи у ворожому полоні, пішов на співпрацю з окупантами, брав участь у катуванні українських військовополонених та навіть намагався приєднатися до лав ПВК “Вагнер”. Ця справа, детально розслідувана Державним бюро розслідувань та Донецькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону, проливає світло на складні та трагічні аспекти війни, де людська психологія зазнає найжорстокіших випробувань.
За даними слідства, період з вересня 2022 року по 18 жовтня 2024 року став для підозрюваного часом, коли він, знаходячись у полоні на території Російської Федерації, добровільно пішов на співпрацю з представниками держави-агресора. Він активно надавав їм інформацію та, що найстрашніше, неправдиві свідчення щодо інших українських військовополонених, зокрема тих, хто служив в окремому загоні спеціального призначення “Азов”.
“Слідство встановило, що, намагаючись отримати поблажливе ставлення з боку адміністрації колонії, підозрюваний передавав представникам РФ інформацію про українських військовополонених, зокрема про начальника медичної служби “Азову”, його службову діяльність та інші відомості,” – йдеться у повідомленні правоохоронних органів.
Наслідки такої співпраці виявилися вкрай жахливими: український офіцер, щодо якого були надані свідчення, систематично зазнавав фізичного насильства, катувань та інших форм жорстокого поводження з боку окупантів, що, на жаль, призвело до його смерті. Це яскраво ілюструє, наскільки небезпечними можуть бути наслідки зради та співпраці з ворогом, особливо коли мова йде про життя та гідність співвітчизників.
Більше того, з’ясувалося, що підозрюваний не зупинився на цьому: він добровільно виявив бажання вступити до складу приватної військової компанії “Вагнер” та брати участь у бойових діях проти України. Хоча цей намір не був реалізований через повернення підозрюваного на територію України в рамках обміну військовополоненими, сам факт такого бажання свідчить про глибоке моральне падіння та відсутність будь-яких принципів.
Після повернення до України у 2024 році, підозрюваний пройшов курс лікування, реабілітацію та був направлений для подальшого проходження військової служби. Його фактичне повернення до виконання службових обов’язків відбулося 20 січня 2026 року. Саме тоді військовослужбовці тієї ж військової частини, які разом з ним перебували в полоні та також були повернуті в ході обміну, повідомили командування та оперативних співробітників ДВКР СБ України про факти його можливої співпраці з державою-агресором.
За результатами проведеної перевірки було розпочато досудове розслідування, в ході якого зібрано достатньо доказів для повідомлення підозрюваному про скоєння злочинів. Його дії були кваліфіковані за кількома статтями Кримінального кодексу України:
- частиною 3 статті 15, частиною 7 статті 111-1 КК України – незакінчений замах на добровільну участь громадянина України у збройних формуваннях держави-агресора.
- частиною 3 статті 431 КК України – вчинення військовослужбовцем, який перебуває в полоні, дій, спрямованих на шкоду іншим військовополоненим, з метою забезпечення поблажливого ставлення до себе з боку ворога.
- частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 127 КК України – катування, тобто умисне заподіяння особі сильного фізичного та морального страждання, вчинене з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі, в тому числі отримати інформацію чи зізнання, з метою покарання її за дії, вчинені нею чи у вчиненні яких вона підозрюється, з мотивів національної нетерпимості, як пособник.
За клопотанням прокурора підозрюваного було арештовано без права внесення застави, що свідчить про серйозність обвинувачень та суспільну небезпеку вчинених дій. Ця справа є важливим прецедентом, який демонструє, що жодна зрада не залишиться безкарною, і справедливість, хоч іноді й повільно, але неминуче настане.
За даними Міністерства юстиції України, механізми взаємодії з країною-агресором щодо обміну військовополоненими продовжують функціонувати, але кожна така операція несе в собі значні ризики та потребує ретельної перевірки всіх учасників.
Додатково, аналізуючи статті Кримінального кодексу України, що стосуються державної зради та колабораційної діяльності, можна зазначити, що законодавство передбачає суворі покарання за дії, спрямовані на шкоду безпеці та суверенітету держави.
Випадок з військовослужбовцем Національної гвардії підкреслює необхідність постійного психологічного супроводу військовослужбовців, які перебувають в полоні, та проведення роз’яснювальної роботи щодо неприпустимості співпраці з ворогом.
