Українська адвокатура, на жаль, нерідко стає прихистком для колишніх представників правоохоронних органів та суддів, які мали сумнівну репутацію, будучи замішаними в корупційних схемах або інших недоброчесних практиках. Ця тенденція викликає серйозне занепокоєння, адже ставить під сумнів довіру до професії та її етичні стандарти. Приклади, такі як внесок 14 мільйонів гривень застави за Андрія Єрмака адвокатським об’єднанням Віталія Марфіна, який раніше був звільнений зі СБУ за хабар, чи ситуація з екснардепом Іллею Кивою, якого звинувачували у державній зраді, а він був на крок від адвокатського статусу, ілюструють глибину проблеми. Особливо показовою є історія Дмитра Борзих, колишнього заступника військового прокурора, який, попри фігурування в розслідуваннях про незаконне збагачення, створив адвокатське об’єднання, викрите НАБУ і САП на схемі незаконного доступу до закритої частини реєстру судових рішень, що призводило до витоку інформації та зриву антикорупційних розслідувань. Ці випадки стають можливими через суттєві прогалини в правилах допуску до адвокатської професії в Україні, де акцент робиться лише на перевірці знань права, а не на оцінці репутації та відповідності етичним стандартам.
Виклики для української адвокатури: репутація та доброчесність
Чому доброчесність адвоката є критично важливою?
Європейський Союз неодноразово наголошував на необхідності реформи української адвокатури, зокрема, щодо вирішення проблеми допуску до професії. Однак, Національна асоціація адвокатів України (НААУ) наполягає на відповідності чинного законодавства європейським стандартам, а голова НААУ Лідія Ізовітова називає закон про адвокатуру найсучаснішим у Європі. Попри ці заяви, українська практика часто демонструє протилежне, що підтверджується дослідженнями Фундації DEJURE, яка порівняла регулювання допуску до адвокатури в таких демократичних країнах, як Канада, США, Латвія, Литва, Нідерланди та Швеція. Ці дослідження виявили, що в усіх цих країнах перевірка доброчесності та репутації кандидатів є невід’ємною частиною процесу допуску до адвокатської діяльності.
Аргументи на користь репутаційного фільтра
- Доброчесність як основа довіри до професії: Представники асоціацій адвокатів з Литви та інших країн наголошують, що репутація є найважливішим елементом професії, адже вона формує довіру клієнта до адвоката. Знання можна здобути та вдосконалити, тоді як заплямовану репутацію відновити надзвичайно складно. Один недоброчесний адвокат може кинути тінь на всю професію, підриваючи довіру суспільства до інституту адвокатури загалом.
- Адвокати як потенційне джерело корупції: Досвід країн, що розвиваються, свідчить, що адвокати можуть виступати посередниками у корупційних схемах, зокрема, при спробах підкупу суддів. Гучні українські скандали, пов’язані з суддівською корупцією, часто включали адвокатів, що підтверджує цю тезу. Тому високі стандарти доброчесності адвокатів є важливим антикорупційним запобіжником.
- Доброчесність як передумова незалежності: Нездатність адвокатського самоврядування забезпечити належні стандарти професійної поведінки може поставити під сумнів необхідність збереження його автономії. Відповідальні професійні асоціації, як-от у Литві, самі ініціюють посилення вимог до доброчесності, демонструючи свою відданість збереженню довіри суспільства.
Репутаційний фільтр: міжнародний досвід
У країнах, що були предметом дослідження, до уваги беруться будь-які факти з професійного, громадського чи приватного життя кандидата, які можуть поставити під сумнів його репутацію. Це виходить за рамки формальної перевірки та охоплює широку оцінку доброчесності. У Латвії та Литві законодавство детально визначає обставини, що перешкоджають адвокатській діяльності, включаючи кримінальну відповідальність та дисциплінарні порушення. Цікавим прикладом є справа в Латвії, де кандидатці було відмовлено у доступі до професії через ймовірні зв’язки з Росією, незважаючи на формальну відсутність порушень закону. Цей досвід особливо актуальний для України в умовах війни, коли необхідно ретельно перевіряти кандидатів на предмет можливої співпраці з Росією. Варто зазначити, що керівництво НААУ вже тривалий час не вирішує питання позбавлення адвокатських свідоцтв осіб, які діють в інтересах Росії, посилаючись на відсутність доказової бази.
Важливим інструментом є також запровадження періоду “очікування” для отримання статусу адвоката після певних порушень або звільнення з посад. В Україні ж такі запобіжники відсутні, що дозволяє особам, як-от Артур Ємельянов, звільнений за схеми з незаконними судовими рішеннями, отримати дозвіл на адвокатську практику менш ніж за рік. Більшість проаналізованих країн публікують дані про кандидатів, дозволяючи громадськості надавати інформацію для етичної оцінки, а приховування інформації про минуле є серйозною підставою для відмови.
Реформа адвокатури: шлях до прозорості
Перевірка доброчесності кандидатів в адвокати має стати невід’ємною складовою реформи адвокатури, що також відображено в Антикорупційній стратегії. Україна вже має досвід перевірки доброчесності кандидатів на посади суддів і прокурорів, який можна адаптувати для адвокатури. Необходимо розширити перелік обставин, що унеможливлюють або відтерміновують допуск до професії, а також запровадити обов’язкові опитувальники для кандидатів щодо кримінальної відповідальності, підозр, дисциплінарних стягнень та зв’язків з Росією. Прозорість процесу, що передбачає можливість для будь-кого надавати інформацію про кандидатів, сприятиме ефективності перевірки. Така система не обмежуватиме адвокатуру, а навпаки – допоможе зберегти її професійну автономію, довіру суспільства та стати потужним антикорупційним запобіжником.
