Проблема тиску на експертів у кримінальних провадженнях, особливо тих, що стосуються високопосадової корупції, є системною і вимагає негайного вирішення. Ця проблема багатогранна і включає в себе не лише прямі погрози та залякування, але й більш витончені методи впливу, які можуть спотворити результати розслідувань та унеможливити досягнення справедливості. Як наслідок, не лише винні особи можуть уникнути відповідальності, але й держава зазнає непоправних збитків.
Системні виклики та їх наслідки
Тиск на експертів: від погроз до маніпуляцій
Ситуація, коли експертів намагаються схилити до надання потрібних висновків, не є новою для української правоохоронної системи. У справах, що розслідуються НАБУ і САП, нерідко виникають випадки, коли експертам надходять недвозначні “повідомлення” з погрозами, які можуть стосуватися як їхньої професійної діяльності, так і родини. Наприклад, у провадженні щодо заволодіння 141 мільйоном гривень “Укрзалізниці” були зафіксовані розмови фігурантів про можливість домовитися з експертами за хабар. Коли стандартні методи впливу не спрацювали, сторона захисту вдалася до спроб притягнути експерта до дисциплінарної відповідальності та отримати через суд конфіденційну інформацію про нього. Ще одним прикладом є виявлення чорнових записів у кабінетах керівництва державної експертної установи, які містили вказівки щодо інформування зацікавлених осіб про надходження постанов про проведення експертизи у справі про ймовірні збитки від застосування формули “Роттердам+”. Такі обставини підривають саму ідею незалежної судової експертизи.
Затягування термінів: інструмент уникнення відповідальності
Окрім тиску, значною проблемою є надмірне затягування термінів проведення експертиз. Це може призвести до того, що строки давності для притягнення винних до відповідальності сплинуть, і справи будуть закриті без відшкодування збитків. Так, у справі щодо ймовірної корупції під час будівництва Шулявського шляхопроводу довелося довго чекати на фінальний висновок про суму збитків, що фактично заблокувало розслідування. В іншій справі, комп’ютерно-технічні експертизи тривали від двох з половиною до трьох з половиною років, а вісім оціночно-будівельних експертиз — понад шістнадцять місяців, попри листи-нагадування від детективів. У випадку зі справою про висотоміри для військових літаків, експерти, ймовірно, надали завідомо неправдивий висновок, але притягнути їх до відповідальності стало неможливо через сплив строків давності. Відсутність дієвих механізмів протидії необґрунтованому затягуванню експертиз створює ситуацію, коли відповідальності можуть уникнути як корупціонери, так і ті, хто сприяв блокуванню справи.
Якість та об’єктивність: суперечливі висновки як норма
Низька якість та відсутність об’єктивності експертних досліджень — ще одна серйозна проблема. Одна й та сама державна експертна установа неодноразово надавала протилежні висновки щодо однакових об’єктів дослідження. Наприклад, у справі про заволодіння землями під Фастовом вартість однієї земельної ділянки була спочатку визначена в 1,5 мільйона гривень, а потім — у 219 тисяч гривень, що свідчить про семикратну різницю. В іншому провадженні, суперечності між висновками сторони обвинувачення та сторони захисту були настільки значними, що суд відмовився покладатися на будь-який із них і визначав розмір збитків самостійно. Також існує проблема з висновками, які не містять однозначної відповіді, що змушує слідство призначати нові дослідження, тим самим затягуючи процес. У деяких випадках спостерігається підозра у відвертій фальсифікації, коли документ датований так, нібито він був підготовлений ще до відкликання постанови про призначення експертизи.
Причини системної проблеми та шляхи її вирішення
Модель управління та відсутність незалежності
Причина цих проблем криється в моделі управління державною судовою експертизою. Керівники державних експертних установ призначаються без відкритого конкурсу, що створює залежність від політичної кон’юнктури. Сертифікація експертів та розгляд питань про дисциплінарну відповідальність здійснюються комісією при Міністерстві юстиції, члени якої можуть бути фігурантами проваджень НАБУ і САП. Це ставить експертів, які надають невигідні висновки, під ризик втрати права на професійну діяльність, тоді як ті, хто надає потрібні результати, часто уникають наслідків. Таким чином, система заохочує залежність, а не професійну незалежність.
Законодавчі ініціативи та міжнародні зобов’язання
Вирішення проблеми залежності експертів є однією з умов отримання Україною фінансової допомоги від Європейського Союзу в рамках програми Ukraine Facility, а також важливим критерієм для просування в переговорах про вступ до ЄС. Для забезпечення ефективного доступу антикорупційних органів до якісних судово-експертних досліджень, пропонується створити окрему незалежну експертну установу для проваджень щодо високопосадової корупції.
Ключові складові нової моделі
- Спеціалізована установа: Важливим є прозорий добір керівника за участю міжнародних експертів та створення незалежної наглядової ради. Установа має бути організаційно відокремленою від чинної системи державних експертних установ та Міністерства юстиції. Її спеціалізація має бути вузькою, спрямованою виключно на провадження щодо високопосадової корупції, а право звертатися до неї повинні мати всі сторони кримінального провадження.
- Гарантії для експертів: Необхідно забезпечити конкурентну винагороду, захист від безпідставного переслідування та сучасне матеріально-технічне забезпечення для експертів. Це дозволить залучити фахових спеціалістів, готових брати на себе відповідальність у складних справах.
- Законодавче закріплення: Порядок створення установи, добір керівництва та гарантії незалежності експертів мають бути визначені законом, а не відомчими актами. Це ускладнить свавільне втручання у правила роботи установи з боку посадовців, які самі можуть бути фігурантами корупційних справ.
Створення такої незалежної експертної установи є критично важливим для забезпечення того, щоб доля топкорупційних кримінальних проваджень залежала виключно від доказів, а не від можливості вплинути на експерта або отримати висновок “по дзвінку”.
