Рік тому українське суспільство вперше продемонструвало своє масове невдоволення, вийшовши на протести проти руйнування незалежності антикорупційних органів НАБУ та САП, що стало наслідком наближення правоохоронців до викриття корупційних схем у найближчому оточенні президента. Цього тижня розпочалася нова, вже дев’ята хвиля протестів, цього разу спрямована проти відставки міністра оборони Михайла Федорова та на підтримку головнокомандувача Олександра Сирського, який публічно виступив проти Федорова одразу після його звільнення. Зрештою, під тиском громадськості президент погодився звільнити Сирського, проте справжню причину відставки Федорова, яка залишається невизначеною, глава держави досі не назвав і, ймовірно, не назве.
Аналіз політичної кризи
Причини відставки Федорова: конфлікт інтересів та політичні амбіції
За словами численних співрозмовників “Української правди” у політичних колах, рішення президента щодо звільнення одного з найефективніших членів його команди могло бути зумовлене не лише конфліктом навколо оборонного відомства, але й небажанням посилювати політичний вплив особи, чия вага невпинно наближалася до президентської. Володимир Зеленський публічно пояснив лише ту частину ситуації, яка стосувалася непорозумінь між колишнім головнокомандувачем та міністром.
Поточні події викликали жваві обговорення “липневого запаморочення” влади та повторного “пострілу собі в ногу”, аналогічного до того, що стався рік тому зі знищенням незалежності НАБУ і САП. Це вказує на закономірність: обурливі рішення президента Зеленського ухвалюються тоді, коли корупційні дії наближених до нього осіб опиняються під загрозою.
Виникає питання: чи це план перемоги у наймасштабнішій війні сучасної України, чи план розпилу найбільшого в історії оборонного бюджету? Чи це перемога на уявних виборах, чи перемога у реальній війні? “Українська правда” намагається розібратися, хто і як привів країну до найглибшої політичної кризи за сім років правління Володимира Зеленського.
Минулорічний “постріл” у власну ногу ще довго матиме наслідки. У політичних кулуарах поширюється інформація про те, що перший фігурант “Міндічгейту” пішов на угоду зі слідством. А керівник президентської фракції в парламенті Давид Арахамія, який фактично замінив Андрія Єрмака біля вуха президента, ризикує повторити долю свого попередника, отримавши підозру в корупції, або, в найгіршому випадку, перетворитися на нового Єрмака, який зловживав владою.
Протидія: Федоров як запобіжник та жертва системи
Рік тому, коли Банкова зазнала поразки у спробі обмежити діяльність НАБУ і САП, Михайло Федоров виявився єдиною особою в команді президента, здатною забезпечити конструктивну комунікацію з антикорупційними органами. За свідченнями очевидців, Федоров не лише погоджував кроки влади щодо “відкочування” ситуації назад, але й протистояв тодішньому голові Офісу президента Андрію Єрмаку, який наполягав на більш жорстких діях.
В результаті, НАБУ і САП, повернувши свої повноваження, вручили Єрмаку підозру в легалізації майна, здобутого злочинним шляхом. Однак, з огляду на те, що стало відомо під час судових засідань щодо обрання запобіжного заходу для другої за впливом особи в країні, більш коректним буде сказати, що Єрмака “дотиснули” разом з Веронікою Феншуй.
Після серії підозр найближчому оточенню президента, що призвело до обшуків у самого Єрмака та його відставки наприкінці минулого року, постало питання про його наступника. Президент, у своїй звичній манері, провів публічний “кастинг”, опублікувавши фото зустрічей з різними діячами, серед яких був і Федоров. За інформацією кількох джерел, наближених до Офісу президента, кандидат навіть представив концепцію реформування ОП з центру необмеженої влади на центр реформ. Однак, замість Банкової, один із найдавніших членів “зе-команди” опинився на посаді міністра оборони.
Важливо зазначити, що Федорова “не пускали” до Офісу президента два впливових гравці, до яких дослухається Володимир Зеленський – Андрій Єрмак і Давид Арахамія. Це один із небагатьох випадків, коли інтереси давніх конкурентів за вплив на президента збіглися.
Арахамія, за словами співрозмовників, керувався політичною доцільністю, не бажаючи збільшувати вплив і без того надмірно довіреної та не зовсім договороспроможної особи в оточенні президента. “Він стане надто великим”, – цитував Арахамію один із впливових політичних діячів.
Єрмак же, ймовірно, у грудні 2025-го року намагався перешкодити призначенню Федорова через його рейтинг та потенціал на виборах. Такі висновки можна зробити з фрагменту листування Єрмака з Веронікою Феншуй, який є у розпорядженні редакції.
– Андрій: Доброе утро! Мне кажется друг собирается назначить главу офиса вот-вот
– Все-таки Миша?
– Буду сегодня его видеть
– Как-то все идет…….
– ?
– Странным образом
– Я бы рекомендовала вам как-то сказать ему про перспективу назначения Миши, в заостренном, подстегивающем виде. Что-бы это у него вызвало внутренний резонанс, что-то вроде того, что “замену себе готовишь?”.
Он пропиарится на этой должности, поднимет себе рейтинг, которого у него сейчас нет, его никто особо не знает сейчас, а на этой должности его вся медийная “хвиля” будет его хвалить по 5 раз на день, когда он будет узнаваемым, с имиджем нового молодого поколения во власти, то он подсидит тебя”.
Его ради этого и стараются протолкнуть, Миша сейчас не проходной, но друг его сам может сделать проходным.
Если его цель поднять конкурента своими руками, то он на правильном пути.
Его желательно в этом месте задеть, он конечно разозлится, но слова останутся звучать в голове.
Может получиться, таким образом, Мишу двигают на место друга, ему это надо четко понимать.
⸻
Наташе про это рассказала, чтобы она со своей стороны посмотрела на эту историю.
⸻
Здесь надо преподнести таким образом, чтобы вызвать эффект шока или холодного душа.
⸻
– Андрій: Понял
Отже, Федоров на початку цього року, хоч і із запізненням, обійняв посаду міністра оборони. За словами джерел УП, близьких до президента, наймолодший міністр в уряді Зеленського міг очолити Міноборони ще у 2023 році. Втім, і тоді Єрмак, попри залученість Федорова до воєнних питань з перших днів повномасштабного вторгнення, бачив у такому кадровому рішенні кілька потенційних загроз. Окрім втрати впливу на оборонні закупівлі, Єрмака бентежив і вік Федорова, який стрімко наближався до 35 років – вікової межі, після якої громадянин України отримує право балотуватися на найвищу державну посаду.
Не “United”: конфлікт інтересів у Міноборони
Призначення Федорова міністром оборони було неоднозначно сприйняте українськими політичними елітами. Деякі джерела “Української правди” серед політичних стейкхолдерів вважали, що січневі перестановки були частиною спільного плану, розробленого зі звільненим Єрмаком. За цією версією, Федорова призначали саме тоді, коли Міністерство оборони накопичило найбільше системних проблем, аби вони неминуче вдарили по репутації члена президентської команди, який до цього успішно керував Міністерством цифрової трансформації протягом шести з половиною років.
Слід зазначити, що попередником Федорова на посаді міністра оборони був Денис Шмигаль, який, за твердженнями співрозмовників УП у політичних колах, був близьким до керівника президентської фракції Давида Арахамії.
Однак, і на цьому новому напрямку Федоров, здається, перевершив очікування тих, хто його призначав. На початку літа він з’явився на обкладинці одного з українських журналів, а згодом дав серію інтерв’ю, вперше публічно комунікуючи не лише про проблеми з корупцією в міністерстві, але й про шляхи їх вирішення. Така активність не могла залишитися непоміченою політичною верхівкою, яка будь-який сольний виступ сприймає як заявку на сольну політичну діяльність.
Як стверджує член команди Федорова, міністра вже кілька разів просили підтвердити, що він не має наміру балотуватися в президенти. Сам міністр попередив своє оточення, що після переведення оборонних закупівель на прозорі тендери його спробують усунути з посади протягом трьох місяців.
За словами одного зі співрозмовників УП в оборонному секторі, компанія Fire Point, відома своїми зв’язками з другом президента Тимуром Міндічем, розраховувала отримати 80% загального замовлення на дрони дальності 250+ км, але отримала лише 25%. “Авжеж, Штілєрман (власник і засновник компанії) міг піти скаржитись до президента”, – наголошує джерело.
Однією з найактивніших “інвестнянь”, яка почала просити за “зброярів”, у команді Федорова називають керівника президентської фракції в парламенті Давида Арахамію. “Виробники зброї втрачали десятки, іноді сотні мільйонів доларів. Ви, якщо дізнаєтесь хто стоїть за найбільшими виробниками… Там немає випадкових людей. Всі майже пов’язані з політикою”, – скаржився на початку літа один із представників Міністерства оборони автору цього матеріалу не під запис.
Конфлікт Арахамії з Федоровим розпочався задовго до призначення останнього в Міноборони. “Міша ще в Мінцифрі забрав онлайн-казино для того, щоб побудувати прозору систему Плейсіті. Гетманцев (народний депутат, голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики) прийшов і каже – поставте мою людину туди. Давид намагався це все продюсувати між Мішою і Данею, але не вийшло”.
І дійсно, останній рік Данило Гетманцев був чи не найактивнішим і чи не єдиним критиком Федорова.
Окрім публічних заяв, один із найближчих соратників Арахамії пішов далі і почав писати заяви до Офісу генерального прокурора на команду Федорова.
“Все закінчилось перемогою Давида та Гетманцева”, – констатує один із прихильників Федорова. У травні цього року постановою Кабміну державний регулятор грального ринку ПлейСіті перейшов під координацію уряду замість Мінцифри, в якій після переходу Федорова до Міноборони, продовжувала працювати команда останнього.
Вже наступного місяця публічні нападки на міністра оборони продовжилися. Сталося це одразу після того, як у бізнесових та політичних колах заговорили про зміну власників у найбільшій мережі телеграм-каналів країни “Труха”, що має понад 10 мільйонів підписників.
За словами джерел УП у бізнесових колах, номінальним покупцем одного з найбільших медіа-активів став маловідомий в Україні крипто-бізнесмен Микола Удянський. За даними Forbes, Удянський міг придбати всю мережу телеграм-каналів “Труха” за 15–25 мільйонів доларів. І хоча сам Арахамія у приватних бесідах це спростовує, численні джерела “Української правди” у бізнесових колах вважають, що за купівлею може стояти керівник президентської фракції або пов’язані з ним бізнесмени. “Подивіться, вони піарять партію Гетманцева, Тєрєхова, Кіма і атакують Мішу. Авжеж, Удянський також переконує, що за ним ніхто не стоїть. Але треба спостерігати, що буде далі. Може, правоохоронці зацікавляться, хто, як і що придбав”, – зазначають співрозмовники.
ЄВідставка: політичні наслідки та майбутнє Федорова
“Як можна прийняти сторону чортів і позбутися єдиного, хто був за тебе і тобі вірив?!…”, – обурено висловився один із впливових учасників українського політичного життя одразу після відставки Федорова з посади міністра оборони.
“Давид зустрічався з АБ (Єрмаком) перед тим, як знесли Михайла”, – повідомив один із політичних важковаговиків з команди президента не під запис. Водночас співрозмовники УП у політичному істеблішменті розповідають, що режисурою історії із відставкою Федорова у приватних бесідах хизувалися як Давид Арахамія, так і Андрій Єрмак. “Ще до того, як все сталося, Єрмак розповідав, як все буде”, – констатує один із наближених до центру ухвалення рішень на Банковій співрозмовник.
Причиною такої зустрічі могло стати очевидне перетікання політичного впливу від Єрмака до Арахамії протягом останнього півріччя. У новому Кабміні не знайшлося місця для людей колишньої другої людини країни, натомість є люди, пов’язані з його наступником. “Міністром інфраструктури дивом не став Синєгубов (керівник Харківської ОВА). Кім переїхав з Миколаєва на Грушевського. Навіть Тєрєхова (мер Харкова) пропіарили, хоча могли і призначити, якби він не здав назад”, – резюмує один із політичних важковаговиків.
І хоча, як наголошують люди в оточенні Арахамії, “Давид вже змирився, що він АБ 2.0”, ситуація може змінитися, коли президент побачить соціологію після відставки Федорова і почне шукати винних, окрім самого себе. Одразу кілька поінформованих джерел у політичних колах наголошують, що Арахамія від початку протестів активно проводить зустрічі з представниками громадянського суспільства, аби переконати у тому, що з Федоровим “не все так однозначно”. “Міша планував стати президентом. Розгорнув штаби. Мітинги проплачені”, – тезово переповідає одну із таких зустрічей один з присутніх.
В оточенні президента не дуже вірять в “офреки” Арахамії. “Не можуть люди, які створюють проблеми, їх і вирішувати. Можуть, але це завжди закінчується погано. Все спокійно працювало. Країна жила зовсім іншими проблемами. А зараз паралізовано майже все”, – наголошує один із функціонерів влади.
У цьому контексті вартою уваги також виглядає інформація, яка паралельно з протестами шириться кулуарами парламенту. За лічені дні до “кабмінового перевороту” НАБУ і САП отримали ухвали на забір біологічних зразків помічника Давида Арахамії у справі про “конверти” депутатам, яка набула розголосу наприкінці минулого року. Це може свідчити про те, що правоохоронці намагаються довести прямий зв’язок депутатських “зарплат” з керівником президентської фракції через відбитки на купюрах.
Чи була біля президента хоча б одна людина, яка б попередила, що відставка Федорова без пояснень викличе публічне обурення суспільства, на даний момент невідомо.
За даними джерел УП в політичних колах, відповідно до останніх закритих соціологічних опитувань, суспільство вважає, що Федоров має залишитись в команді президента. Саме тому глава держави шукає, куди призначити колишнього міністра оборони, аби це не мало назву “Міністерство оборони” і не стало трампліном для подальшого політичного зростання, яке своїм рішенням 9 днів тому забезпечив особисто президент, одразу додавши Федорова до трійки лідерів політичних симпатій українців.
“Росіяни вже запускають супутниковий зв’язок, і “шахедів” знову буде тисяча за ніч і сто ракет. Порти і море вже закрилися, а це означає сильний удар по економіці. Хмара (ексміністр оборони) в космосі. Треба довго розбиратися йому. Ми на автопілоті. Приймаються хаотичні рішення, які свідчать про відсутність плану. Кожні півроку обіцяти перемир’я – це не план. Відсутність плану – це не план”, – наголошує один із впливових політиків.
***
Історія управління державою Володимиром Зеленським містить багато непопулярних прикладів утримання на посадах в “команді України” зручних людей, попри критику і скандали будь-якого масштабу, навіть корупційні.
І хоча в якості причини звільнення Федорова з посади міністра оборони президент щосили намагається видати його конфлікт з головкомом Сирським (якого вже немає на посаді, а Федорова все одно чомусь не повертають), але у політичному середовищі всі розуміють, що на подібні емоційні кроки перша особа (як і рік тому під час знищення НАБУ і САП) наважується, коли йдеться про особисте. А якщо врахувати, який “посадопад” з глибоко лояльних людей довелося влаштувати заради втрати Федоровим Міністерства оборони, опитані “Українською правдою” джерела в істеблішменті наголошують, що причина може бути не більше ніж одна – і це не конфлікт з Сирським.
Багато хто з опитаних “Українською правдою” джерел у політичних, бізнесових та правоохоронних колах вважає, що минулорічний “картонний майдан” закінчився перемогою демократії, власне, тому, що поряд з президентом був той, кого зараз вже немає. Той, кого президент відправив у відставку з посади міністра оборони. Той, кого люди на протестах вже 8-ий день вимагають повернути.
Михайло Ткач, УП
