Останніми днями Сеута, крихітний іспанський анклав на півночі Африки, перетворилася на гарячу точку, нагадуючи поле битви, де десятки тисяч мігрантів, переважно з Марокко, намагалися дістатися території Європейського Союзу в хаотичних і небезпечних умовах. Принаймні 88 людей загинули, їхні тіла були знайдені у морі, серед покинутих надувних кругів та ластів. Кількість прибулих, за оцінками, сягнула близько 50 тисяч, що перевищило дві третини від чисельності постійного населення Сеути, змусивши місцеву владу оголосити надзвичайну ситуацію та гуманітарну кризу. У відповідь на цей безпрецедентний наплив мігрантів Іспанія задіяла свої збройні сили та додаткові поліцейські підрозділи для відновлення порядку, а прем’єр-міністр Педро Санчес назвав цю подію “порушенням територіальної цілісності Іспанії”.
Аналіз ситуації в Сеуті: міграційна криза як політичний тригер
Три дні жаху: хроніка кризи
Криза розпочалася 30 липня, коли тисячі мігрантів одночасно намагалися потрапити до Сеути, міста, що межує з Марокко, як суходолом, так і морем. Мігранти використовували імпровізовані засоби, такі як надувні круги та автомобільні камери, а також проривалися через прикордонні бар’єри та контрольно-пропускні пункти. Перші оцінки свідчили про понад 40 тисяч прибулих протягом доби, згодом ця цифра зросла до 50 тисяч. Це надзвичайно велика кількість для Сеути, муніципалітету площею 18,5 кв. км з населенням близько 80 тисяч осіб. Мер Сеути Хуан Хесус Вівас назвав ситуацію “абсолютною гуманітарною та соціальною катастрофою” і закликав Мадрид оголосити надзвичайний стан. Деякі місцеві підприємці закрили свої магазини, побоюючись заворушень.
Ситуація назрівала протягом певного часу: за словами мера, за останній тиждень до міста щодня прибувало близько 300 нелегальних мігрантів, що вже становило майже 2% населення Сеути. Тимчасові центри розміщення, розраховані на 500 осіб, були миттєво переповнені, причому близько половини новоприбулих виявилися неповнолітніми. У відповідь на загострення ситуації Мадрид направив додаткові сили безпеки, включаючи 200 поліцейських та 60 військовослужбовців з материкової частини Іспанії, для посилення охорони кордону та контролю над найбільш напруженими районами. Іспанський уряд також закрив кордон в іншому північноафриканському анклаві – Мелільї. Водночас, запровадження надзвичайного стану було відхилено, оскільки чинне законодавство не включає міграційні кризи до підстав для такого статусу.
“Те, що відбулося вчора (30 липня. – Ред.) – це атака, це порушення територіальної цілісності Іспанії”, – заявив прем’єр-міністр Педро Санчес, звинувативши у кризі мережі контрабандистів людей.
Причини міграційної хвилі: юридичні колізії та геополітичні ігри
Іспанський уряд вважає, що тригером нинішньої кризи стало рішення Верховного суду Іспанії від 8 липня, яке постановило, що мігрантів, які дісталися іспанських анклавів морем, не слід автоматично повертати до Марокко без індивідуальної судової процедури. Суд зазначив, що влада повинна запровадити певні “заходи морського стримування”, щоб процедура депортації була законною, хоча не заборонив її як таку. Ці заходи, як оцінює уряд, полягатимуть у встановленні буїв біля берегової лінії анклавів. Однак, масовий наплив мігрантів супроводжувався “порушенням фізичного бар’єра”, що, ймовірно, зробило рішення суду не таким актуальним у контексті подій.
Цікаво, що масова атака сталася саме зараз, хоча рішення Верховного суду було ухвалене ще 8 липня і протягом двох тижнів не призводило до суттєвих змін на кордоні. 30 липня розпочалася скоординована атака, яка переросла в справжній потік людей, що перебралися на іспанську територію морем та сушею. Існує версія, що влада Марокко могла бути причетною до створення цього потоку, адже, за даними іспанської влади, у дні найбільшого напливу мігрантів марокканські правоохоронці, які зазвичай патрулюють прикордонну зону, зникли.
Основною версією гібридної атаки з боку Марокко називають недавнє зближення уряду Педро Санчеса з Алжиром, регіональним суперником Марокко, зокрема щодо позиції Мадрида стосовно незалежності Західної Сахари. Подібні мотиви, як вважається, лежали в основі міграційної кризи у Сеуті в травні 2021 року, коли відбулося різке погіршення відносин між Іспанією та Марокко. Посольство Марокко в Мадриді заперечує будь-яку роль своєї країни в нинішній кризі, пов’язуючи масову хвилю мігрантів із діяльністю “злочинних угруповань”. Іспанський уряд, у свою чергу, намагається згладити напруженість, називаючи Марокко “союзником” у боротьбі проти торгівлі людьми.
Реакція ЄС: розбіжності та політичні суперечки
Ситуація в Сеуті виявила суперечності всередині Європейського Союзу щодо міграційної політики. Криза спровокувала дипломатичний конфлікт між Іспанією та Італією: прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні розкритикувала іспанського колегу Педро Санчеса і заявила, що Італія готова підтримати виключення Іспанії з Шенгенської зони. Міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні наголосив, що неконтрольований потік мігрантів становить загрозу не тільки для Іспанії, але й для безпеки всього ЄС. У відповідь на це, міністр закордонних справ Іспанії Хосе Мануель Альбарес викликав італійського посла для роз’яснень, наголосивши на необхідності діалогу між європейськими партнерами.
Санчес звернувся до голови Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн, висловивши “серйозну стурбованість” щодо “егоїстичних” та політично вмотивованих реакцій деяких урядів, які, на його думку, порушують законодавство ЄС. Позицію Італії підтримали також Фінляндія, Данія та Чехія, які вимагали призупинення дії Шенгенської зони для Іспанії. Водночас, Франція та Португалія посилили контроль на кордоні з Іспанією. Європейська комісія запевнила, що мігранти, які незаконно потрапили до Сеути, не досягнуть материкової Європи, а президентка комісії Урсула фон дер Ляєн назвала ситуацію неприйнятною, запропонувавши допомогу Іспанії. Неофіційно в ЄС відхилили заклик Італії щодо виключення Іспанії з Шенгенської зони.
4 серпня Рада ЄС з питань юстиції та внутрішніх справ зібралася для обговорення міграційної кризи у Сеуті, закликавши скасувати всі заходи, які можуть стати “факторами привабливості” для Європи. Ймовірно, це стосувалося рішення Іспанії щодо легалізації сотень тисяч мігрантів, яке зазнало критики з боку правоцентристської Народної партії та ультраправої партії Vox. У МЗС Іспанії запевнили, що криза в Сеуті не має нічого спільного з міграційною політикою уряду, і жодна з осіб, які незаконно потрапили до Сеути, не матиме права скористатися програмою легалізації.
Наслідки та висновки: міграція як виклик для Європи
Іспанії вдалося повернути переважну більшість мігрантів, які прибули останніми днями, і Сеута повернулася до “нормального життя”. За оцінками МВС Іспанії, станом на 31 липня до Сеути нелегально потрапило приблизно 50 тисяч людей, з яких майже всі – 48 300 – повернулися до вечора п’ятниці. Мігранти залишали Сеуту зі швидкістю близько 150 осіб на хвилину.
Ця ситуація продемонструвала, що міграція до ЄС залишається не лише гуманітарним питанням, а й питанням безпеки, міжнародної співпраці та внутрішньої політики. Сильний тиск чиниться на Шенгенську зону, яка вже переживала значні міграційні виклики у 2015–2016 роках. Хоча система навряд чи розвалиться, існує висока ймовірність, що нинішня криза спонукатиме країни дедалі глибше закриватися і впроваджувати перевірки на своїх кордонах, що підриває саму суть Шенгену.




