Сьогодні, 16 вересня, в щорічній промові “Про становище Євросоюзу” президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн анонсувала, що ЄК представить своє бачення щодо створення Європейської ради безпеки, яка може включати Україну як потенційного учасника. Це означає, що Україну розглядають як частину безпекової структури Європи ще до її повноцінного членства в ЄС. Однак, попри позитивні наміри партнерів, у цьому русі бракує важливих деталей, які стали очевидними під час форуму YES, де експрем’єр Великої Британії Борис Джонсон підняв питання віри аудиторії в членство України в НАТО та ЄС.
“Кремль сподівається саме на те, що цих рук буде дедалі менше. І головна надія Путіна насправді лежить далеко від фронту. Він сподівається, що настане день, коли вдасться сказати українцям: “Я ж попереджав, що європейці вас не пустять у свої західні клуби, попри численні обіцянки”. Тому Путін погодиться на будь-який формат, який залишить йому цю можливість. Адже в нього завжди була одна перевага над європейцями: ясність мети. Він точно знає, чого хоче. Європа ж свої цілі формулює значно гірше.”
Аналіз європейської безпекової стратегії та ролі України
Невизначеність як козир Кремля
Мета Росії полягає у відновленні імперії, що є для Кремля звичним способом правління. Ефективність російської імперії історично залежала від присутності України в її складі. Тому розмови про “найсильнішу армію, яка всіх переможе” слід розглядати з урахуванням того, що без України імперія не може повноцінно існувати. На відміну від чітких намірів ворога, невизначеність щодо статусу та стратегічного майбутнього України є головним козирем Кремля. Відповідь на питання “як йому завадити” полягає в досягненні ясності.
Брак стратегічної ясності у трьох вимірах
Промова президентки ЄК частково висвітлила безпековий вимір, однак бракує ясності в інших ключових аспектах.
- Мова комунікації: Європа використовує застарілу мову кластерів, розділів та бенчмарків, що є технічною термінологією. Політичне послання повинно бути зрозумілим для всіх – українців, європейських виборців і Кремля. Прямі та чіткі формулювання, подібні до тих, що використовує Борис Джонсон, були б більш ефективними.
- Фінансове забезпечення: Будь-які безпекові домовленості потребують чіткої фінансової арифметики. Сильна українська армія, яка залишатиметься необхідною для безпеки України та Європи протягом тривалого часу, потребує щорічного фінансування в обсязі 120-150 мільярдів доларів, що становить понад трильйон доларів за десять років. Поточна дискусія про використання заморожених російських активів для покриття лише наступного кварталу свідчить про відсутність довгострокового бачення. Европейская безопасность и стабильность на десятилетия вперед должны опираться на четкое понимание целей и опасностей.
- Ланцюги постачання: Україна не може самостійно замінити Китай у ланцюжках постачання критично важливих компонентів, таких як мікросхеми, необхідні для виробництва дронів. Стратегічна автономія можлива лише у партнерстві між Україною, Європою та США. Росія також залежить від європейських і китайських комплектуючих для виробництва своїх дронів.
Надійність європейських партнерів
Попри можливі коливання, вибори в країнах ЄС та Великій Британії останніх років демонструють стійку підтримку України. Європа, навіть на п’ятому році війни, залишається надійним партнером. Однак, для забезпечення стійкості європейської безпеки на наступні десятиліття, ключовим є отримання чітких сигналів від партнерів, які б встановили межу для Росії, навіть у разі вагань інших міжнародних гравців.
Європейський Союз має чітко продемонструвати Росії, що існують певні “червоні лінії”, які їй не дозволять перетнути. Це стане можливим лише за умови ясного усвідомлення цілей та небезпек, що є фундаментом для формування контурів європейської безпеки та стійкості на майбутні десятиліття.
