Глава МЗС Іспанії запевнив, що із Сеути повернуть усіх мігрантів “до останнього”

Глава МЗС Іспанії запевнив, що із Сеути повернуть усіх мігрантів “до останнього”

Міністр закордонних справ Іспанії Хосе Мануель Альбарес заявив про рішучість повернути до Марокко всіх мігрантів, які нещодавно незаконно потрапили до іспанського анклаву Сеута. Ця заява прозвучала на тлі значного міграційного напливу, що поставив під сумнів безпеку Шенгенської зони та викликав напруженість у відносинах з іншими країнами ЄС, зокрема Італією.

Альбарес повідомив, що переважна більшість осіб, які проникли на територію Сеути минулого тижня, вже повернулися на батьківщину, і висловив упевненість, що “до останнього з них усі повернуться”. Ця заява свідчить про жорстку позицію Іспанії щодо нелегальної міграції та її прагнення контролювати свої кордони, навіть ті, що розташовані поза межами материкової Європи.

Міністр також не утримався від критики на адресу Італії, яка, за його словами, “не виправдала очікувань” своїми посиленими заходами прикордонного контролю для громадян третіх країн, що прибувають з Іспанії. Альбарес нагадав, що прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес раніше зазначав про значну кількість несанкціонованих в’їздів через Італію, Грецію та Західні Балкани, що перевищує показники Іспанії.

“Сеута та Мелілья ніколи, жодного разу не становили загрози цілісності Шенгенської зони. Однак я бачив, як такі загрози та проникність впливають на Шенгенську зону в інших частинах Європи. Ми були свідками цього ризику, і Іспанія завжди виявляла солідарність”, – наголосив він.

У цьому контексті Альбарес також згадав про міграційні виклики, з якими стикається Італія на острові Лампедуза, підкресливши, що вона “не справляється” з ними. Він закликав до єдності всіх політичних сил Іспанії та всіх європейців щодо ситуації в Сеуті та Мелільї, наголошуючи на необхідності спільних дій, а не протистояння.

За оцінками іспанської влади, до Сеути в останні дні липня незаконно потрапили десятки тисяч мігрантів, але вже 31 липня більшість з них було повернуто до Марокко. Ця криза викликала значний резонанс на європейському рівні: 22 країни ЄС звернулися до керівництва блоку з вимогою негайної та скоординованої відповіді, а Ірландія скликала засідання Ради ЄС з питань юстиції та внутрішніх справ.

Ситуація в Сеуті та Мелільї, іспанських анклавах в Африці, є складним викликом для безпеки Шенгенської зони та вимагає узгоджених зусиль від усіх країн-членів Європейського Союзу.

Додаткова інформація

Криза в Сеуті, що відбулася наприкінці липня 2020 року, стала одним із найгостріших проявів міграційного тиску на кордони Європейського Союзу. Це сталося внаслідок ослаблення контролю з боку Марокко, що дозволило тисячам мігрантів, переважно з країн субсахарської Африки, переплисти протоку до іспанських міст Сеута та Мелілья.

Реакція Іспанії та ЄС

  • Іспанія, як держава-член ЄС, опинилася перед складним завданням забезпечення безпеки своїх територій та дотримання міжнародних норм щодо біженців.
  • Міністр закордонних справ Іспанії Хосе Мануель Альбарес наголосив на необхідності європейської солідарності та скоординованих дій для вирішення міграційних викликів.
  • Італія, яка також стикається зі значним міграційним потоком, критикувалася за недостатню співпрацю та посилення власних прикордонних заходів.
  • 22 країни ЄС виступили з вимогою спільної відповіді на кризу, що підкреслює спільний характер проблеми міграції для всього блоку.
  • Ірландія, головуючи в Раді ЄС, скликала термінове засідання для обговорення ситуації та пошуку спільних рішень.

Контекст та наслідки

Ситуація в Сеуті та Мелільї виявила вразливість Шенгенської зони та загострила дискусію щодо ефективності спільної міграційної політики ЄС. Ці анклави, розташовані на африканському континенті, є зовнішніми кордонами ЄС, і їх безпека безпосередньо впливає на загальну міграційну ситуацію в Європі.

Також важливо зазначити, що міграційний тиск на Європу не обмежується лише цими територіями. Як зазначалося, через Італію, Грецію та Західні Балкани також проходить значна кількість нелегальних мігрантів. Це свідчить про комплексність проблеми, яка потребує багатовекторного підходу та співпраці між усіма залученими сторонами.