Будівля Київської Малої опери, розташована у Лук’янівському народному домі, переживає складні часи, зазнаючи руйнувань від наслідків російських обстрілів, що тривають з початку повномасштабного вторгнення, а також страждаючи від хронічного недофінансування.
Історична пам’ятка під прицілом
Будівля, що є пам’яткою місцевого значення, побудована на початку XX століття, зазнала ударів ворожих ракет щонайменше десять разів. Вона також фігурує в офіційному звіті комісії ЮНЕСКО як об’єкт, що постраждав від воєнних злочинів.
Системна проблема: брак фінансування та комунікації
- Окрім ракетних атак, на стан будівлі суттєво впливає відсутність системного фінансування та слабка взаємодія з місцевою владою.
- Представники благодійного фонду “Гуртум”, який займається порятунком пам’ятки, повідомили, що державне фінансування на ремонт не надходило близько 40 років, починаючи з радянських часів.
- У 2020 році було розроблено проєкт повної реставрації, а в 2021 році Київська міська державна адміністрація навіть зарезервувала бюджетні кошти. Однак, через початок повномасштабної війни, фінансування так і не було виділено, що унеможливило системне вирішення проблеми відновлення споруди.
Волонтерська ініціатива та нові виклики
Наразі підтримка базової функціональності театру забезпечується завдяки зусиллям волонтерської спільноти в рамках ініціативи #SaveMalaOpera. Активісти БФ “Гуртум”, долучившись до проєкту у 2024 році, використали зібрані донати та кошти від благодійних заходів для оновлення електрики, проведення косметичного ремонту на двох поверхах та відновлення трьох автентичних дерев’яних вікон. Проте, потужні атаки у травні та липні 2026 року завдали значних пошкоджень будівлі: травневий удар вибив рами та свіжовідремонтоване скління, а після наступної атаки волонтерам довелося двічі поспіль закривати отвори плитами та плівкою.
Найбільш гострою проблемою пам’ятки залишається стан покрівлі. “Скло та дах — це дорогі та технічно складні роботи, їх має фінансувати держава”, — наголосила представниця фонду Катерина Поліщук.
Майбутнє будівлі: потреба у комплексному відновленні
Волонтери продовжують робити те, що їм під силу: закривають вибиті вікна OSB-плитами чи плівкою, шпаклюють та фарбують стіни. Однак, вода продовжує руйнувати стіни зсередини, а внутрішні оздоблювальні роботи втрачають сенс, доки держава не відновить дах та вікна. За словами волонтерів, точна вартість повноцінної реставрації наразі невідома через потребу в новій актуальній експертизі. Споруда потребує глибокого відновлення фундаменту, конструктивних елементів, фасаду та всіх приміщень, що, за попередніми оцінками, обійдеться у мільйони гривень.
Київська Мала опера: історія та сучасність
Київська Мала опера, розташована в історичній будівлі Лук’янівського народного дому, є однією з найстаріших театральних установ столиці. Її історія сягає початку XX століття, коли будівля була зведена як культурний центр для мешканців Лук’янівки. З часом вона перетворилася на осередок дитячої творчості та мистецтва, що відіграє важливу роль у культурному житті міста. Попри своє багате минуле та неоціненне значення для культури, будівля протягом багатьох років потребує серйозної уваги та фінансування для збереження своєї унікальної архітектури та функціональності.
Стан пам’ятки під час війни
Російські атаки на українську столицю, що посилилися з 2022 року, не оминули й історичні будівлі, включно з Київською Малою оперою. Пошкодження, завдані ракетними ударами, є серйозним викликом для збереження пам’ятки, що має статус об’єкта культурної спадщини. Ці удари не лише руйнують архітектурні елементи, але й створюють небезпеку для персоналу та відвідувачів, ставлячи під загрозу діяльність закладу. Регулярні обстріли призводять до необхідності постійних ремонтних робіт, які вимагають значних ресурсів, яких, як зазначають представники фонду, бракує.
Вплив війни на культурну спадщину України
Історії подібні до тієї, що переживає Київська Мала опера, є, на жаль, не поодинокими в Україні. Війна завдає непоправної шкоди тисячам пам’яток історії та культури по всій країні, ставлячи під загрозу національну ідентичність та культурну спадщину. Міжнародні організації, такі як ЮНЕСКО, засуджують ці руйнування та закликають до збереження культурних об’єктів, однак, реальні дії часто обмежуються документуванням злочинів та наданням гуманітарної допомоги. Відновлення цих пам’яток після війни стане одним із найважливіших завдань для українського суспільства та міжнародної спільноти.
