Минув рік від події, що сколихнула політичні кола – одне з найзагадковіших політичних вбивств за кордоном, що стосується Андрія Портнова. На жаль, ані українські, ані іспанські слідчі досі не мають чіткої відповіді на головне запитання: хто ж замовив це вбивство. Проте, інформація, що стосується цього злочину, продовжує поступово з’являтися, розкриваючи нові деталі та потенційні версії. Наприклад, 25 лютого цього року в Німеччині було затримано головного підозрюваного, Олександра Азізова, чиє громадянство, як виявилося, не обмежується лише українським паспортом. Одночасно з українським, він та його брат мали й російські паспорти, що суттєво допомогло українському розслідуванню, надавши іспанським правоохоронцям підстави розглядати російський слід, а не лише внутрішньоукраїнський. Це відкриття, схоже, надало більше важелів впливу саме українському слідству, дозволивши встановити хронологію стеження за Портновим та зіставити ключові факти завдяки контактам братів Азізових. Минулий рік ознаменувався глибоким вивченням обставин убивства Портнова, а також складних взаємин юриста з представниками бізнесу та політики, які, на жаль, надто тісно переплелися в українських реаліях.
Поглиблене розслідування: брати Азізови та їхня роль
Подорожі та виявлення слідів
Аналіз руху братів Азізових, зокрема Вєлі Азізова, надає слідству цінну інформацію. Його абонентський номер був зафіксований в Іспанії за три дні до вбивства Портнова, де він перебував до самого дня злочину. Важливо, що саме в день вбивства, 21 травня, його номер виїхав з Іспанії, а через кілька годин був зафіксований в Німеччині, де згодом був вимкнений. Ця деталь свідчить про те, що принаймні один із братів користувався мобільним телефоном під час перебування в Іспанії, що могло значно полегшити роботу правоохоронців у встановленні їхніх пересувань та пошуку ймовірних виконавців. Окрім того, джерела з оточення Андрія Портнова стверджують, що нападники не приховували своїх облич, що також могло надати слідству додаткові можливості для їхньої ідентифікації. Розслідування також триває щодо ще одного ймовірного співучасника злочину, окрім братів Азізових.
Наступні переміщення Вєлі Азізова також викликають інтерес. Вже наступного дня після вбивства його телефон був зафіксований у Туреччині, а через два тижні – на території Росії. Ці дані свідчать про те, що після вбивства шляхи братів розійшлися: Олександр, ймовірно, залишився в Німеччині, тоді як Вєлі, через Туреччину, вирушив до Росії. Подальші переміщення номера свідчать про його короткочасне перебування в Болгарії, а потім знову в Росії, після чого він зник із мережі. Це вказує на складну мережу пересувань, що вимагає ретельного аналізу для повного розуміння подій.
Свідчення та попередні дії
Свідчення Юлії, жительки Одеси, яка знайома з братами Азізовими, додають ще один шар до розслідування. Вона стверджує, що брати займалися переправленням наркотичних речовин і неодноразово зверталися до неї по допомогу. Наприкінці 2024 року вони попросили її придбати камери GoPro та доставити їх до Німеччини. Під час поїздки до Іспанії, за словами Юлії, брати поводилися нервово, поспішали, і в передмісті Мадрида попросили її пояснити роботу камер, після чого залишили техніку в машині біля навчального закладу і пішли в невідомому напрямку. Це може свідчити про те, що брати Азізови щонайменше за пів року до вбивства Портнова проводили підготовчі дії, пов’язані зі спостереженням за майбутньою жертвою. Аналіз трафіку з’єднань номера Вєлі Азізова вказує на його можливі контакти з Іспанією ще навесні 2024 року, що свідчить про тривалішу підготовку до злочину.
Додатково, з’ясувалося, що Вєлі Азізов до свого виїзду з України багато років активно перетинав кордони, зокрема, 82 рази перетинав кордон України з 2018 по 2023 рік, більшість з яких – до Російської Федерації. Це свідчить про глибокі зв’язки та тривалі переміщення, що вимагають ретельного вивчення для встановлення кола його контактів та маршрутів.
Конфлікти та зв’язки: минуле Портнова
Зустрічі та приховані мотиви
Останній візит Портнова в Україну перед його вбивством, здійснений за кілька днів до трагедії, залишається предметом конспірологічних теорій. Версія про те, що стеження за ним могло розпочатися ще під час його перебування в Україні, обговорюється, хоча й не має підтвердження. Попри відмову Тимура Міндіча коментувати цю тему, кілька джерел підтверджують зустріч Портнова з ним в Україні. Хоча Міндіч не був близьким другом Портнова, він неодноразово звертався до нього з проханнями, посилаючись на перших осіб держави. Це може свідчити про те, що Портнов сприймався як канал зв’язку з керівництвом країни, а його приїзд міг бути пов’язаний із вирішенням “завдань” для певних кіл. Важливо зазначити, що на момент приїзду Портнова, Тимур Міндіч ще не мав серйозних юридичних проблем, хоча вже відбулися обшуки у близького до нього Олексія Чернишова, що могло створити певний тиск.
Системні конфлікти та бізнес-інтереси
Непрості стосунки Портнова з тодішнім керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком також є важливим аспектом. За словами друзів Портнова, він не сприймав Єрмака так, як той очікував, а його вплив на державні процеси не влаштовував Єрмака, який прагнув усе контролювати. Цей конфлікт був давнім і системним, без можливості компромісу. Також, протягом останніх пів року життя Портнова, загострився його давній конфлікт із колишнім суддею Артуром Ємельяновим, якого затримали за побудову “бізнесу” на судових рішеннях. Цікаво, що саме в грудні, коли брати Азізови з камерами вирушили до Мадрида, за свідченнями Юлії, відбувалося стеження. Хоча слідство активно працювало над встановленням причетності Ємельянова, доказів участі в цьому злочині наразі не отримано.
Джерела в бізнесових та юридичних колах пов’язують загострення відносин між Портновим та Ємельяновим з протистоянням між Юрієм Косюком та Євгеном Сігалем, де Портнов і Ємельянов, ймовірно, представляли інтереси різних сторін. Іншим давнім конфліктом, про який згадують співрозмовники, було протистояння навколо ринку “Столичний” між структурами, пов’язаними з Юрієм Іванющенком, та Владою Молчановою. Портнов протягом багатьох років непублічно представляв інтереси сторони Іванющенка. Хоча на момент вбивства цей конфлікт був вичерпаний, його наслідки відчуваються досі. Деякі співбесідники пов’язують ці події з подальшими політичними та бізнесовими наслідками для окремих фігурантів, зокрема, для колишнього народного депутата Олеся Довгого.
Маєток у Козині та спільні розслідування
Останній візит Портнова в Україну, який відбувся в режимі суворої секретності, включав відвідування його будинку в Козині. За словами друзів, цей маєток міг бути переписаний на Портнова олігархом Андрієм Веревським замість повернення боргу за юридичні послуги. Журналістські розслідування підтверджують, що Веревський був попереднім власником маєтку, а угода купівлі-продажу мала дивну відстрочку платежу. Важливо, що за 13 місяців до свого вбивства Портнов переписав цей маєток на своїх дітей. У березні 2026 року українська делегація, разом з генеральним прокурором Русланом Кравченком, вирушила до Мадрида для обговорення розслідування вбивства Портнова. Україна та Іспанія готують створення спільної міжнародної слідчої групи (JIT) для встановлення всіх обставин злочину. Наразі українські та іспанські правоохоронці очікують на екстрадицію Олександра Азізова з Німеччини, сподіваючись отримати від нього свідчення щодо замовника. Іспанська сторона схиляється до російського сліду, тоді як в Україні не поспішають відкидати внутрішніх ворогів юриста. Також, одразу після затримання Олександра Азізова, на український номер його брата Вєлі Азізова здійснив дзвінок український абонент, особа якого поки що не встановлена.
“Вбивство Андрія Портнова – це не просто злочин, а складний клубок політичних та бізнесових інтриг, що вимагає глибокого аналізу та міжнародної співпраці для встановлення істини.”
- Затримання головного підозрюваного Олександра Азізова в Німеччині.
- Виявлення російських паспортів у братів Азізових.
- Аналіз пересувань Вєлі Азізова, який вказує на його присутність в Іспанії перед вбивством.
- Свідчення Юлії про підготовчі дії братів Азізових.
- Системні конфлікти Портнова з Андрієм Єрмаком та Артуром Ємельяновим.
- Обговорення версій про зустріч Портнова з Тимуром Міндічем в Україні.
- Створення спільної міжнародної слідчої групи Україною та Іспанією.
- Встановлення мотивів злочину.
- Ідентифікація всіх співучасників.
- Виявлення замовника вбивства.
- Притягнення винних до відповідальності.
