На початку цього року, в прагненні нівелювати медійні наслідки скандалу “Міндічґейту” та посилити контроль над силовим блоком, президент Володимир Зеленський ініціював низку кадрових перестановок, спрямованих на нейтралізацію репутаційних ризиків для влади та відсторонення впливових силовиків від їхніх “насиджених місць”, які перетворилися на точки їхньої сили. Паралельно, ці маневри мали на меті розчистити шлях для лояльних осіб до керівництва ключовими структурами, такими як СБУ та ГУР, а також потенційно обмежити кар’єрне зростання осіб, які могли б скласти президентові політичну конкуренцію. Однак, як показує піврічний досвід функціонування нової кадрової конфігурації, реальні результати виявилися далекими від первісних очікувань Банкової, адже деякі з призначених осіб, попри зміну оперативної обстановки, змогли не лише зберегти, але й наростити власну суспільну підтримку та політичну вагу.
Нові призначення та несподівані наслідки
Центральна роль Олега Татарова
Попри численні кадрові зміни в силовому блоці, основним центром контролю за силовиками для Зеленського залишається незмінний – його Офіс і персонально заступник глави ОП Олег Татаров.
Після трагічної загибелі Андрія Портнова, Олег Татаров фактично став останнім представником “юридичного офісу готових рішень” для президента. Його вплив суттєво зріс після урядових перестановок, особливо у зв’язку з відставкою міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка, яку джерело характеризує як “абсолютно ганебну з погляду організації та ставлення ОП до людей”.
Трансформації в МВС
Ініціатива президента звільнити Михайла Федорова, яка базувалася на конфлікті з головнокомандувачем Олександром Сирським та недостатнім прогресом у реформі мобілізації, призвела до складної кадрової ситуації в Міністерстві внутрішніх справ. Ігор Клименко, попри небажання переходити на посаду в.о. міністра оборони, погодився на пропозицію, але відмовився від посади заступника, що унеможливило його подальше перебування в уряді. В результаті, Іван Вигівський, колишній очільник Національної поліції, став новим міністром внутрішніх справ, а його попередню посаду зайняв Максим Цуцкірідзе, чиї тісні зв’язки з Татаровим, що сягають корінням спільного минулого, викликають занепокоєння щодо посилення впливу заступника голови ОП на правоохоронну систему.
Контроль над ДБР та протистояння з Генпрокуратурою
Термін повноважень чинного керівника Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова, який вважається людиною з орбіти Офісу президента та особисто Татарова, закінчується наприкінці грудня. Однак, згідно з чинним законодавством, має бути оголошено конкурс для вибору нового директора, до якого, за вимогами Ukraine Facility та кластеру “Основи” на шляху України до ЄС, мають бути залучені міжнародні експерти. Це створює потенційну загрозу для Офісу президента та Татарова у збереженні контролю над ДБР, особливо враховуючи втрату частини замкнутого контуру “ДБР – Офіс генпрокурора”.
Ще минулого року департаментом нагляду за ДБР на Різницькій керував кум Олега Юрійовича Віталій Бровко – до речі, фігурант розслідувань НАБУ. Але його майже одразу звільнив з посади новий генпрокурор Руслан Кравченко, якому чужі люди в своїй системі були ні до чого.
Відносини між генпрокурором Русланом Кравченком та Олегом Татаровим залишаються напруженими. Хоча Кравченко спочатку виконував вказівки Банкової, він почав дистанціюватися від “креативних ідей” ОП, особливо після провалу “спецоперації” щодо атаки на НАБУ та відмови підписати підозри певним народним депутатам. Конфронтація між ними яскраво проявилася в операції проти так званих “порноофісів МВС”, яку Кравченко провів без відома Татарова, тим самим продемонструвавши свою самостійність та намагаючись показати, хто має більший вплив у системі.
Персоналії та їхній вплив
Олександр Поклад: нова ера в СБУ
На початку 2026 року Службою безпеки України керував своєрідний тріумвірат, але після призначення Євгенія Хмари виконувачем обов’язків міністра оборони, Олександр Поклад отримав можливість одноосібно керувати СБУ. Його призначення на посаду глави СБУ стикається з труднощами, оскільки йому бракує голосів у парламенті, а Кирило Буданов, керівник ГУР, висловлює серйозне невдоволення його кандидатурою.
ГУР та Служба зовнішньої розвідки
Олег Іващенко, нинішній керівник ГУР, тісно координує свою діяльність з Покладом, намагаючись витіснити вплив попереднього керівника Кирила Буданова. Тим часом, Служба зовнішньої розвідки, після переведення Іващенка, залишалася без повноцінного керівника сім місяців, доки на початку серпня не було призначено Рустема Умєрова, кандидатура якого викликає багато запитань через відсутність досвіду роботи в розвідувальних структурах та його “засвіченість” на “плівках Міндіча”.
Висновок: лояльність як пріоритет
Загальний аналіз свіжих кадрових змін у силовому блоці свідчить про те, що президент Зеленський продовжує дотримуватися своєї стратегії: пріоритет надається не людям з апаратною вагою та суспільною підтримкою, а тим, хто гарантовано демонструє 101% лояльність. Така політика, хоча й забезпечує контроль, несе в собі значну потенційну небезпеку, адже відсутність кваліфікованих кадрів, здатних до критичного мислення та надання об’єктивних порад, може призвести до прийняття президентом хибних рішень, що матимуть негативні наслідки для країни.
Подальша інформація
Надбання додаткової інформації з Google Search може пролити світло на такі аспекти:
- Детальний аналіз впливу міжнародних партнерів на процес реформування ДБР та можливі сценарії розвитку подій.
- Дослідження конкретних висловлювань та дій Олега Татарова, які свідчать про його вплив на правоохоронну систему.
- Публічні заяви та оцінки діяльності Олександра Поклада від незалежних експертів та представників громадянського суспільства.
- Аналіз причин та наслідків призначення Рустема Умєрова на посаду глави СЗР, зокрема, з точки зору його попереднього досвіду та потенційної ефективності.
