Звертаючись до обіцянок часів передвиборчої кампанії 2019 року, коли Володимир Зеленський у своєму відео “Зробимо їх разом” закликав українців долучатися до формування влади, пропонуючи кандидатури на ключові державні посади, зокрема генерального прокурора, голови СБУ, міністра закордонних справ та міністра оборони, ми спостерігаємо певну трансформацію політичних процесів. Нині, коли країна знаходиться на восьмому році президентства Зеленського, а під вікнами його кабінету щовечора збираються сотні громадян з вимогами боротьби з корупцією та пропозиціями щодо кадрових призначень, зокрема на посаду міністра оборони, стають очевидними певні тенденції у розстановці сил в державному апараті.
Паралельно з цими суспільними настроями та громадською активністю, відбувається перетасування у силовому блоці, яке, на думку деяких аналітиків, не завжди відповідає принципам демократії та прозорості. Зокрема, заступник керівника Офісу президента Олег Татаров, посилюючи свій вплив, отримує підтримку через певні урядові перестановки, що призводять до зміцнення його позицій та просування на ключові посади в Міністерстві внутрішніх справ та Національній поліції лояльних до нього осіб, таких як Вигівський та Цуцкірідзе. Ці кадрові зміни викликають занепокоєння, адже вони відбуваються на тлі нагадувань про те, що “влада – це народ”, і, на думку критиків, можуть свідчити про посилення непрозорих процесів у владі, що йде врозріз із демократичними прагненнями.
Аналіз впливу та зв’язків
Особливу увагу привертає тісний зв’язок між Олегом Татаровим, Максимом Цуцкірідзе та Андрієм Вигівським, які знайомі ще з дитинства та юності, разом навчалися, святкували важливі події та навіть були кумами. Кар’єрне зростання Максима Цуцкірідзе, який наразі обіймає посаду т.в.о. голови Нацполіції, відбувалося пліч-о-пліч із Татаровим, який у системі ГСУ МВС фактично виступав публічним захисником дій силовиків під час Революції Гідності, намагаючись дискредитувати учасників протестів. Сам же Цуцкірідзе в цей час був безпосереднім підлеглим Татарова, і вони спільно працювали над посібником “Розслідування масових заворушень”.
Посібник “Розслідування масових заворушень”: погляди авторів
У 2012 році Олег Татаров і Максим Цуцкірідзе опублікували навчальний посібник “Розслідування масових заворушень”, який отримав гриф Міністерства освіти і науки України для використання в освітньому процесі. Ця книга, що містить низку методичок з Москви щодо “припинення масових безладів”, демонструє підхід авторів до сприйняття будь-якого мітингу як потенційного “масового заворушення”. У посібнику висуваються маніпулятивні твердження про учасників мітингів, наприклад, про те, що “активними учасниками заворушень є молодь до 30 років”, її активність пояснюється “психологічними особливостями”, “життєвою недосвідченістю” та “відсутністю вміння сполучити сприйняття подій із критичною оцінкою своїх дій”. Також автори стверджують, що до протестів залучаються “найбільш податливі для впливу” групи, такі як “неповнолітні, молодь, особи, що мають різні соціальні відхилення”, і що громадян можуть “примушувати до участі в масових заворушеннях шляхом прямих погроз”.
Ці тези викликають особливе занепокоєння, зважаючи на те, що саме активна, відповідальна та освічена молодь відіграла ключову роль у збереженні антикорупційних інституцій, таких як НАБУ та САП, у липні 2025 року. На противагу цьому, погляди Татарова і Цуцкірідзе, представлені в посібнику, описують учасників протестів як “жорстоких бездітних жінок”, “соціально відхилених” громадян та “недосвідчену молодь із психологічними особливостями”, що викликає серйозні запитання щодо їхнього розуміння демократичних процесів та прав громадян.
Операція “врятувати Татарова” та питання доброчесності
Зв’язок між Татаровим та Цуцкірідзе виходить за межі професійних відносин, переходячи у сферу особистої підтримки, коли “старший брат” може “врятувати” від відповідальності. Так, у 2019 році, коли НАБУ відкрило кримінальну справу стосовно Татарова за підозрою у посередництві при передачі хабаря у справі щодо обміну квартир Національної гвардії в ЖК “Аристократ” (що призвело до збитків держави на понад 100 млн грн), на допомогу прийшов друг із дитинства Максим Цуцкірідзе, який тоді очолював Головне слідче управління Нацполіції. Саме в цей період Нацполіція відкрила кримінальне провадження щодо ключового свідка у справі Татарова, Максима Микитася, що призвело до його затримання та відправлення до СІЗО. Микитась вийшов з-під варти лише після завершення строків розслідування справи Татарова, яка зрештою була передана до Служби безпеки України, фактично поховавши підозру щодо Татарова.
Крім того, викликають питання і майнові справи родичів Цуцкірідзе. Після оборудки з квартирами в ЖК “Аристократ”, де держава зазнала збитків, теща Цуцкірідзе придбала житло в цьому ж комплексі, в якому оселився зять. У 2023 році на матір Цуцкірідзе було оформлено Toyota Land Cruiser 200, хоча автомобіль був зафіксований з численними штрафами за перевищення швидкості у Києві, що свідчить про його використання самим посадовцем. Аналогічна ситуація з KIA Sportage 2024 року, оформленим на тестя, за кермом якого поліція зупиняла дружину посадовця.
Таким чином, попри роки журналістських розслідувань, які висвітлювали зв’язки та спільне минуле Татарова і Цуцкірідзе, ці особи отримали контроль над правоохоронною системою, що викликає серйозні застереження щодо її майбутнього перезапуску та проведення конкурсів на керівні посади. Виходом із цієї ситуації можуть стати чіткі вимоги Європейського Союзу, висунуті в обмін на фінансування, які сприятимуть забезпеченню доброчесності та прозорості у роботі правоохоронних органів.
