Переговори України щодо вступу до Європейського Союзу вступають у нову, технічно складнішу фазу, що вимагає від країни не лише політичної волі, але й практичного втілення зобов’язань, взятих на себе в рамках переговорного процесу. Центральне місце на цьому етапі посідають так звані проміжні цільові індикатори – ключові показники ефективності реформ у сферах верховенства права, правосуддя та правопорядку, визначені Європейським Союзом у главах 23 та 24 переговорного процесу. Саме виконання цих індикаторів, яке має бути підтверджене окремим звітом Європейської Комісії (Interim Benchmark Assessment Report – IBAR), стане запорукою подальшого просування України до повноправного членства в ЄС, адже без їх досягнення жодна інша переговорна глава не може бути тимчасово закрита.
Чому проміжні індикатори є критично важливими
Ці індикатори є не просто бюрократичною формальністю, а реальним політичним доказом спроможності України рухатися до членства в ЄС. Вони вимагають не лише ухвалення відповідних законодавчих актів, але й їх практичного застосування, що демонструє стійкість та ефективність змін у ключових сферах держави.
Досвід країн-кандидатів, таких як Чорногорія та Албанія, яскраво ілюструє важливість послідовного та швидкого виконання цих вимог. Чорногорія, отримавши проміжні індикатори у 2013 році, подолала шлях до позитивного висновку Єврокомісії лише через понад десять років, що було пов’язано з недостатньою політичною волею, слабкістю інституцій та невизначеністю самих індикаторів. Натомість Албанія продемонструвала значно швидший прогрес, пройшовши цей етап менш ніж за два роки, що стало можливим завдяки прискоренню реформ. Український шлях, безперечно, має наслідувати успішніший албанський приклад, уникаючи затягувань та втрати динаміки.
Шляхи виконання проміжних індикаторів: практичний план
Для ефективного виконання проміжних індикаторів у главах 23 та 24, Український центр європейської політики у співпраці з партнерами розробив детальне дослідження, яке перетворює загальні вимоги ЄС на практичний імплементаційний план. Це дослідження охоплює ключові сфери, що потребують реформування:
- Судова реформа: Ключовим завданням є забезпечення стабільної та доброчесної роботи Вищої ради правосуддя (ВРП) та Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), що передбачає законодавчі зміни, залучення міжнародних експертів до процесу відбору, вдосконалення процедур призначення членів цих органів та їх цифровізацію.
- Антикорупційна сфера: Наголос робиться на невідворотності кримінальної відповідальності, посиленні незалежності антикорупційних органів (НАБУ і САП), усуненні правових перешкод для розслідувань та забезпеченні ефективності їхньої роботи.
- Основоположні права людини: Це комплексне завдання, що охоплює вирішення багаторічних проблем, таких як невиконання судових рішень, катування, погані умови утримання, захист персональних даних, антидискримінаційна політика та розслідування насильницьких злочинів.
- Міграція, притулок та управління кордонами: Необхідно оновити законодавство та створити ефективну систему міжвідомчої взаємодії, впровадити стандарти ЄС у сферах міжнародного захисту, трудової міграції, протидії нелегальній міграції, а також реалізувати Стратегію з інтегрованого управління кордонами.
- Реформа органів правопорядку: Трансформація ключових інституцій, таких як ДБР, Національна поліція, БЕБ, СБУ, АРМА, пенітенціарна система, вимагає створення міцного законодавчого фундаменту, прозорих конкурсів, зовнішнього аудиту та громадського контролю.
Потенційні ризики та виклики на шляху до членства
Виконання проміжних індикаторів не позбавлене ризиків, які можуть уповільнити або навіть заблокувати прогрес України. Серед основних викликів:
- Судова сфера: Несвоєчасне формування повноважних складів ВРП та ВККС може паралізувати кадрові процеси в судовій системі, що поставить під загрозу виконання відповідних бенчмарків.
- Антикорупційна сфера: Посилення повноважень антикорупційних органів може сприйматися політичними акторами як загроза, що створює ризик затягування або часткової імплементації ключових рішень.
- Основоположні права: Реформи у цій сфері потребують значних ресурсів, часу та можуть викликати суспільний резонанс, особливо щодо антидискримінаційного законодавства, легалізації одностатевих партнерств та міграційної політики.
- Міграція та кордони: Ключовим викликом є неефективна міжвідомча координація, яка часто ускладнює реалізацію спільних завдань.
- Органи правопорядку: Воєнний стан може обмежувати повноцінну реалізацію реформ, зокрема, щодо трансформації СБУ, до завершення війни.
Успішне подолання цих викликів потребуватиме системної роботи неурядового сектору, оперативної та якісної підготовки законопроєктів урядом, а також активної та послідовної роботи Верховної Ради. Прогрес у сфері верховенства права залишається принциповою умовою для багатьох держав-членів ЄС, тому реальні зміни та їх демонстрація є вирішальними для переконання європейських політиків та виборців у готовності України до повноправного членства.
